Роздатковий матеріал

Доцільно звернути увагу на необхідності реального створення тафункціонування такого важливого елементу наукового парку як інноваційнийбізнес-інкубатор. Завданням такої структури як правило є:– підтримка нових ідей та сприяння комерційному використанню новихтехнологічних та технічних рішень;– «вирощування» нових малих підприємств, створених науковцями,аспірантами, студентами університету, у тому числі через надання виробничоофіснихплощ, засобів зв’язку тощо;– підтримка діючих науково-впроваджувальних підприємств, щоздійснюють комерціалізацію науково-технічних розробок університету;– бізнес-тренінги молодих підприємців – студентів, аспірантів, молодихвчених;– надання якісних інформаційно-консультаційних послуг – з питань облікуі аудиту, маркетингу, юридичних та інших управлінських питань.При цьому, вважаємо, що молодий учений безпосередньо повинензайматись науковою діяльністю, працювати над створенням нових науковихпродуктів – технологій, науково-технічних рішень, винаходів, «ноу-хау» тощо.Зрозуміло, що у такому разі підприємницькою діяльністю повинні займатисьфахівці відповідного профілю – менеджери, економісти, маркетологи,фінансисти, – управлінці за освітою та підприємці за своєю суттю водночас.Успішно апробованою у всьому високотехнологічному суспільстві ємодель, за якої учений-винахідник, співпрацюючи з менеджером (економістом,підприємцем) досягає успіху у створенні висококонкурентного продукту,технології, малого підприємства з подальшим зростанням до великої компанії.Не помилково зазначалось вище на доцільності залучення студентів зперших курсів навчання до реалізації інноваційних проектів, напрацюваннянавиків роботи з об’єктами права інтелектуальної власності. Першим етапомстановлення молодих підприємців-інноваторів може бути спільне виконаннястудентами курсових, дипломних проектів у форматі «винахідник-підприємець».У такій моделі студент-інженер докладає максимальних зусиль до створеннянової «наукової» доданої вартості, а студент-менеджер – підприємницької ідеї таїї реалізації. При цьому, на практиці реалізовується механізм впровадженняінноваційної компоненти до системи підготовки фахівців усіх рівнів.Продовженням зазначеного формату співпраці повинна бути перспективастворення малих інноваційних підприємств або залучення до впровадженнярозробок суб’єктів господарювання, у тому числі закордонних. Застосуваннятакого формату доцільно розглядати і на рівні аспірантів інженерних таекономічних спеціальностей, і на рівні учених з досвідом винахідницькоїдіяльності. Фінансові затрати на забезпечення організації функціонування такогомеханізму у середовищі наукового парку на початковому етапі незначні і можутьбути розподілені між НП та університетом.У подальшому потрібна підтримка і державних органів у частині пільговихумов оренди лабораторних та офісних площ, отриманні кредитів, стимулюванні