Роздатковий матеріал

торгово-економічній сфері, але й у гуманітарній, соціокультурній, в тому числі іосвітній галузі. Світовий досвід свідчить, що функціонування ефективноїосвітньої системи сучасних держав складає основу їхнього економічного,політичного, соціального і культурного добробуту.Відповідно до Концепції науково-технологічного та інноваційногорозвитку України пріоритетними напрямками державної підтримки у сферінаукового розвитку мають стати фундаментальна наука, прикладні дослідження,вища освіта, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів i .В будь-якій науковій діяльності існує два взаємопов’язані напрямки:фундаментальні інноваційні дослідження та прикладні розробки по практичнійреалізації результатів фундаментальних досліджень.В реальному науковому сьогоденні України можна виявити досить суттєвінедоліки. А саме, з одного боку, ми спостерігаємо відносно низький рівеньвпливу юридичної науки на прийняття актуальних загальнодержавних рішень, аз другого – недостатньо інноваційний розвиток самої юридичної науки. Більшетого, наукова юридична спільнота недостатньо приймає участь у практичнійреалізації своїх наукових досягнень, чи то в силу своєї інертності, чи скоріш завсе в силу ігнорування з боку влади та її структур.Українська юридична наука перебуває у стані глибокої системної кризи тапотребує докорінних змін. На сучасному етапі розвитку юридична наука таосвіта України розглядаються як єдиний взаємообумовлений комплекс,завданням якого є забезпечення різних галузей економікивисококваліфікованими кадрами, створення нових технологій, проведеннянаукових досліджень та ін.Хочу привернути увагу до проблем розвитку методології юридичної наукита її впливу на якість юридичної освіти. Сучасний стан розвитку юриспруденціїхарактеризується інтенсивною розробкою проблем методології, що єхарактерним практично для всіх галузей наукових знань. Така інтенсивністьпояснюється, в першу чергу, потребами більш глибокого і всебічного пізнанняскладних процесів суспільного буття та перспектив його розвитку. В наш час уюридичній науці склалась ситуація, коли адекватне осмислення державноправовихявищ минулого та сучасності вимагає суттєвого розширеннядослідницького контексту із залученням принципово нових для юридичної наукинаукових методів, котрі б носили парадигмальний характер ii .На наше переконання, юридична освіта в Україні сьогодні такожпереживає глибоку кризу, з одного боку, вона безнадійно відстає від здобутківюридичної науки, передової юридичної думки, а з іншого боку, вона готуєфахівців, нездатних протистояти сучасним викликам юридичної практики,належним чином захищати права і свободи людини та громадянина. Виходом ізцього становища є не сліпе копіювання зарубіжних форм юридичної освіти, анаповнення їх новим, реальним змістом, пов’язаним із потребами національноїюридичної практики, впровадження у навчальний процес здобутків світової тавітчизняної наукової думки.