Матеріали 6-ї Міжнародної конференції - ХПІ - Національний ...

266ПЕРЕЯСЛАВСКАЯ РАДА: ЕЁ ИСТОРИЧЕСКОЕ ЗНАЧЕНИЕИ ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ ВОСТОЧНОСЛАВЯНСКОЙ ЦИВИЛИЗАЦИИвизначена певною системою критеріїв і показників, що відбивають як результати навчальнопізнавальноїдіяльності студентів, так і характер протікання самого процесу навчання.Результати аналізу психолого-педагогічної літератури і практики підготовки фахівціву вищому технічному навчальному закладі дають підстави стверджувати, щосуть навчання, його зміст, форми, методи і засоби не пов’язані із завданнями формуваннядіяльності і мислення студентів. Широке використання нових інформаційнихтехнологій, які, на жаль, відтворюють модель традиційного навчання, спрямоване назасвоєння «готових знань», віддалених від практичної діяльності.На основі аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду організації навчальногопроцесу в технічних вузіх в дисертації Г.І.Костишиної доведено, що традиційна лекційно-семінарськасистема навчання, яка грунтується переважно на репродуктивнійдіяльності суб’єктів цього процесу, вступає у суперечність з потребами та вимогами доякості професійної підготовки майбутніх інженерів. Тому ця система вже недостатнядля розвитку пізнавальної активності, самостійності, формування навчально-пізнавальноїдіяльності студентів [4].На підставі теоретичного узагальнення результатів досліджень нею виявленоосновні фактори, які найбільше впливають на процес формування навчально-пізнавальноїдіяльності студентів, на розвиток їх пізнавального інтересу, активності, самостійності.Ними виступають: дотримання вимог дидактичних принципів навчання; сформованістьмотиваційної сфери особистості у ставленні до діяльності і окремих її дій;професійна спрямованість викладання фундаментальних дисциплін і забезпечення міждисциплінарнихзв’язків; наступність у вивченні тем і навчальних предметів; педагогічнамайстерність викладача; рівень використання комп’ютерної техніки, засобів мультимедіа,мережі Internet, якість навчально-методичного забезпечення; адекватний і своєчаснийконтроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів і відповідний корегувальнийвплив; співробітництво і співтворчість суб’єктів навчальної діяльності.Аналіз психолого-педагогічної літератури і практики навчання у вищому навчальномузакладі дав можливість досліднику виділити й охарактеризувати критерії й рівні навчально-пізнавальноїдіяльності, які комплексно відображають сформованість її мотиваційного,цільового, змістового, процесуального і результативного компонентів [3].Отже, висвітлення різноманітних аспектів проблеми удосконалення навчальнопізнавальногопроцесу неможливо уявити без урахування результатів сучасних науковихпошуків українських та російських педагогів, розробки комплексних, міждисциплінарнихнаукових підходів у сфері забезпечення та управління пізнавальною діяльністюмайбутніх фахівців та розвитку їх економічної культури.Список літератури: 1. Заскалєта С. Г. Критерії і рівні ефективності організаціїсамостійної пізнавальної діяльності студентів / С. Г. Заскалєта // Наука і сучасність:Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова.– К.: Логос. – 1999. – Ч. ІІІ. – С. 69–76. 2. Клименко Н. О. Формування мотивівнавчально-пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів гуманітарногопрофілю: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04«Теорія і методика професійної освіти» / Н. О. Клименко. – Луганськ, 2005. – 20 с.3. Костишина Г. І. Проблемний метод навчання як засіб розвитку навчально-пізнавальноїдіяльності студентів / Г. І. Костишина // Збірник наукових праць Національної АкадеміїПрикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького. – № 21. – Ч. ІІ. – Хмельницький:Видавництво Національної Академії ПВУ, 2002. – С. 204–210. 4. Костишина Г. І. Формуван-