Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Енвайронментальний простір художніх пленерів
Олеся Авраменко
Криволап Ганна. Драбина в небо
Бабак Олександр. На протязі
ком послідовності, кріпили, встановлювали…
і в результаті на фоні неба, ніби синім морем,
поплив «Матрац» Анатолія Криволапа. Дивно,
але він органічно вписався у простір експозиції
й бездоганно виконав свою функцію.
Елегантний еліпс флюгера Олександра Друганова,
названого ним «Всевидяче око», затягує
увагу глядача до свого центру — великої зіниці.
Вона в самісінькому своєму зеніті виявляється
не чорною, як звично, а кольору перемінливого
небесного склепіння. Якщо ж на небі сонце,
то до зіниці може «зазирнути» сонячний промінь.
Сам Олександр Друганов — відомий
театральний художник, — власне й творив
цей об’єкт як театрально-бутафорський. Він
вважає, що кожен глядач може його сприймати
по-різному й називати по-своєму, головні
в цьому процесі — творчий, динамічний підхід
та уява. Тому митець захоплено розповідав усім
про реакцію одного з перших глядачів на його
роботи: «Коли вирізав зіницю, начальник металобази,
на якій готували флюгери, запропонував
пустити крізь цей отвір прожектор. Він
зрозумів мій задум: піймати в зіницю сонячний
промінь!». Найпростішими засобами, обравши
тлом для малюнка флюгера блиск чистого металу
з обох боків, Олександр Друганов змусив
змінюватися незмінний об’єкт в очах глядачів:
то він срібний, то ясно-синій, а то при певному
освітленні здається зовсім прозорим, бо віддзеркалює
небо.
Готуючись до участі в експозиції «Вітру»,
Олена Бабенцова думала про об’єкт, схожий
Криволап Анатолій. Матрац
Друганов Олександр. Всевидяче Око
Олена Бабенцова. Хмара
19