Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
Соціальні аспекти сучасних мистецьких практик<br />
Наталія БУЛАВІНА, Іван ПИЛИПЕНКО<br />
мир Яковець) приводом для художньої рефлексії<br />
слугувала ситуація безвиході, що склалася<br />
в місті через примусове витиснення й так<br />
нечисленних осередків <strong>мистецтва</strong> (які для місцевої<br />
влади є зайвим баластом, бо не дають казні<br />
відчутного прибутку), через рейдерські атаки<br />
в периферійні топографічні сегменти, й заклик<br />
до населення проявити громадянську позицію<br />
і виступити на захист культури (проект «Вибір<br />
<strong>мистецтва</strong>»). До речі, експериментальні художні<br />
практики у відкритих або закритих просторах,<br />
у випадку учасників «Контра Банди» із застосуванням<br />
стратегії миттєвої дії, декларуються<br />
як найвлучніші засоби демонстрації соціальних<br />
і політичних реалій життя суспільства, всупереч<br />
«лінивим» та «негострим» «учорашнім»<br />
виставковим формам і починають превалювати<br />
в сьогоденних актуальних українських діалогічних<br />
практиках. В цьому кон<strong>текст</strong>і маємо<br />
зазначити, що у визначенні важливості й значимості<br />
подібних соціально-колаборативних<br />
акцій домінуючим аспектом мислиться наявність<br />
ідей відповідальності й захисту соціальних<br />
прав, тоді як візуальна і концептуальна<br />
наповненість все частіше залишаються позаду.<br />
Таким чином ми спостерігаємо за формуванням<br />
нового різновиду доброчинного <strong>мистецтва</strong>,<br />
<strong>мистецтва</strong> «на злобу дня», яке викриває, бичує<br />
і візуалізує суспільні язви й окреслює майбутні<br />
шляхи виходу із становища, проте в сегменти<br />
якого часто потрапляють і апріорі визнаються<br />
неадекватні й заслабкі твори діалогічного<br />
<strong>мистецтва</strong>.<br />
При розгляді української моделі соціально<br />
ангажованого <strong>мистецтва</strong> неможливо обійти увагою<br />
особливості його географічного й топографічного<br />
поширення в країні. Насамперед вони<br />
характеризуються успішністю, ефективністю<br />
й резонансом мистецьких інтеракцій в суспільному<br />
місті в регіонах, й значними труднощами<br />
з інтеграцією у столиці. Як не дивно, Київ<br />
менше за провінцію виявився підготовленим<br />
до зустрічі з соціально відповідальним мистецтвом,<br />
що пояснюється наявними «столичними<br />
чинниками». На відміну від інших великих,<br />
малих і найменших міст України, художня<br />
інфраструктура головного міста є більш розгалуженою,<br />
інституції, що обслуговують сучасне<br />
мистецтво вирізняються різноманітністю<br />
й численністю, відсутня <strong>проблем</strong>а «подійної<br />
порожнечі», крім того арт-істеблішмент є значно<br />
більшим і часто вирізняється снобізмом<br />
і консервативністю, «канонізованими персонажами<br />
тусовки», а потенційний учасник і співтворець<br />
соціального діалогу — публіка — є значно<br />
вимогливішою, бо й так не відчуває браку<br />
уваги й піддається впливу нав’язаних масмедійних<br />
«авторитетів». Крім того, не можна забувати<br />
про вплив механізмів «пізнього» арт-ринку<br />
(влада якого особливо відчутна у Києві) й, безумовно,<br />
про розміри міста. Цілком зрозуміло,<br />
що резонансу від інтервенцій <strong>мистецтва</strong> в простір<br />
міського середовища можливо досягнути<br />
лише набагато численнішими діалогічними<br />
акціями, які мають спиратись на цілком конкретну<br />
фінансову базу і потребують залучення<br />
адміністративного ресурсу (що має велике значення<br />
для легального доступу до різноманітних<br />
суспільних приміщень і просторів на кшталт<br />
метро, телебачення, встановлення мегаекранів<br />
для проекцій, огорожі фасадів будівель тощо)<br />
й підтримки з боку активних інституцій, задіяних<br />
у сучасному художньому процесі. Поодинокі<br />
невеликі колаборативні репліки (наприклад<br />
проекти: Лади Наконечної «Назовні», Алевтини<br />
Кахідзе «Приватна колекція», реалізовані<br />
в центрі Києва в 2007 р.) цікаві й гострі, проте,<br />
звичайно, аж ніяк не в змозі увійти до широкої<br />
суспільної свідомості й тим паче претендувати<br />
на запуск механізмів трансгресії українського<br />
суспільства. Відповідно, ефективність подібних<br />
акцій на столичній території досягається<br />
лише масштабними фестивальними моделями<br />
— такими як вже згаданий вище Перший міжнародний<br />
фестиваль соціальної скульптури,<br />
який суттєво зрушив ситуацію з місця, і набув<br />
статусу всеукраїнської культурної події. Також<br />
необхідними складовими позитивного розви-<br />
257
Change language