Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО<br />
2010, випуск сьомий<br />
тку ситуації є регулярність митецького занурення<br />
в соціальний і урбаністичний простори,<br />
долучення до таких ініціатив митців, які вже<br />
є авторитетними діячами у всеукраїнських<br />
обставинах й, відповідно, здатні оперувати<br />
увагою широкої публіки. Яскравим свідченням<br />
цього твердження є успішна реалізація стратегій<br />
соціальної взаємодії, що моделюються<br />
благочинним фондом «Ейдос» через грантову<br />
програму «Public Space — 07–08». Мультиплікація<br />
фондових ресурсів в проекти в публічному<br />
просторі спричинила появу протягом двох<br />
років численних соціокультурних ініціатив,<br />
серед яких є як вдалі так і доволі посередні.<br />
Серед цього марафону особливо виділяються<br />
концептуально й візуально насичені й діалогічно<br />
успішні роботи Жанни Кадирової та Віктора<br />
Сидоренка. В фокусі уваги Жанни Кадирової<br />
— мобільне місто, що знаходиться в процесі<br />
постійної еволюції, та його мешканці. Для спостереження<br />
за обставинами людського існування<br />
авторка створює яскраві скульптурні об’єкти<br />
у вигляді графіків на кшталт паперових графіків<br />
економічного зростання, які в конкретному<br />
просторі й обставинах (на Алеї Казимира<br />
Малевича) використовуються киянами як звичайні<br />
(хоча й дивні) лавки для сидіння та відпочинку.<br />
Ідея комунікації пересічного глядача<br />
із мистецтвом також підкреслюється і підходом<br />
у виборі матеріалу — монументальні кахляні<br />
лави з потрісканою поверхнею як приклад<br />
радикального перепорядкування речей, а саме<br />
мотлоху, що його кожний знаходить у себе під<br />
ногами на асфальті, речам, що були у використанні,<br />
мають сліди різних життєвих колізій,<br />
яким можна давати нове життя у мистецьких<br />
об’єктах.<br />
Аналітичний проект Віктора Сидоренка<br />
«Деперсоналізація» (2008) навпаки освоює<br />
форми поведінки соціальних мас. Авторська<br />
інсталяція у вигляді яскравих різнокольорових<br />
чоловічих фігур, які «мандрують» у натовпі,<br />
«спостерігають» за перехожими в різних<br />
районах міста: на вулицях, у сквері, на перетинах<br />
магістралей, біля адміністративних<br />
будівель, викликаючи у людей різноманітні<br />
як позитивні так і негативні реакції через свою<br />
«іншість» і «чужинність». Через застосування<br />
субверсивної стратегії художником вивчається<br />
гостро актуальна нині <strong>проблем</strong>а ідентифікації<br />
особистості в урбаністичному і соціальних<br />
просторах, а також <strong>проблем</strong>а подальшого співіснування<br />
і можливості діалогу. Разом з тим<br />
проект свідомо не претендує на реалізацію<br />
гуманітарної місії, на відстоювання чиїхось<br />
громадянських прав чи вирішення нагальних<br />
питань маргінальних груп. Дана робота<br />
одночасно є і реакцією на український політичний<br />
хаос і своєрідною «соціальною алегорією»<br />
на інститут демократичних виборів<br />
в нашій країні. Ми маємо змогу спостерігати,<br />
як щоразу під час виборчого марафону українське<br />
суспільство розшаровується за принципом<br />
партійної приналежності чи то симпатії<br />
до певних ідеологічних доктрин, і відповідно,<br />
політизується у кольорі. В колективному житті<br />
політичний плюралізм точок зору стверджується<br />
у суспільній свідомості через кольорові<br />
параметри, які заповнюють простір середовища<br />
на час виборів, послуговуючись роботою<br />
деперсоналізованих мобільних різнобарвних<br />
агіт-груп та інших «небайдужих», які, попри<br />
наявні атрибути «сучасності», все ще лишаються<br />
людьми із свідомістю, «замінованою»<br />
пострадянськими рудиментами, які граються<br />
в моделі Західної демократії.<br />
Крім того, на прикладі цього проекту маємо<br />
акцентувати на одній з важливих <strong>проблем</strong>,<br />
з якою неодмінно стикаються майже всі діалогічні<br />
практики в публічному просторі. Йдеться<br />
про присутність неадекватної поведінки середньостатистичних<br />
мешканців по відношенню<br />
до оточуючого їх середовища, яка виражається<br />
як у виявленні агресії до творів так і до бажання<br />
їх «приватизувати». Так, частина інсталяції<br />
«Деперсоналізація» упродовж декількох<br />
днів після монтажу була понівечена, а частина<br />
фігур взагалі зникла. Сміливість і винахідли-<br />
258
Change language