Академія мистецтв України - Інститут проблем сучасного ...
Академія мистецтв України - Інститут проблем сучасного ...
Академія мистецтв України - Інститут проблем сучасного ...
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
Асматі Чібалашвілі<br />
Грузинське та українське багатоголосся<br />
ми акордами є акорди терцевої структури, переважають повні акорди (тризвуки,<br />
D7). У триголосих піснях часто спостерігаються неповні тризвуки, «порожні»<br />
квінти, сходження голосів в унісон чи октаву (характерні явища для<br />
грузинських пісень). Однією з характерних рис гармонії українських народних<br />
пісень є нахил до консонантності. У поліфонічних піснях переважають плагальні<br />
звороти та каданси. Тут простежується тенденція до діатонізму. Збільшені<br />
інтервали майже ніколи не зустрічаються, а підвищений ввідний тон застосовується<br />
порівняно рідко.<br />
Автентичні каданси для українських поліфонічних та грузинських пісень<br />
не характерні. У грузинській народній музиці поряд з акордами терцевої будови<br />
широко використовуються і нетерцеві акорди, наприклад квартквінтакорд<br />
пами, форшлагами. Зустрічаються тріолі, квінтолі, секстолі тощо. Триголосні<br />
грузинські пісні виконуються солістом або двома солістами по черзі на тлі бурдонного<br />
баса або basso ostinato, що співає хор. Для трудових, обрядових, побутових,<br />
танцювальних є характерним, з одного боку, сувора архаїка, деяка неточність<br />
інтонації, глісандування до кадансу (пісні горців східної Грузії — хевсури,<br />
тушини, пшави), з іншого боку — ясність, визначеність мелодійного контуру,<br />
чітка строфічна повторність, строгий метроритм (див. приклад 3).<br />
Витриманий майже весь час на одному звуці нижній голос (бурдон)<br />
зустрічається й у взірцях українського раннього багатоголосся, а верхній веде<br />
на цьому фоні нескладну мелодію (див. приклад 4).<br />
У гомофонно-гармонійних піснях <strong>України</strong> та Грузії (див. приклади 3 та 5)<br />
Приклад 5<br />
Приклад 4<br />
(на 1 та 7 щаблях), секундквінтакорд, квінтсептакорд, квартсептакорд, септоктакорд.<br />
Тризвуки використовуються на І, ІІ, ІІІ, VI і VII щаблях. IV щабель<br />
тільки у вигляді квартсекстакорда, а I ступінь у вигляді тризвука або секстакорда.<br />
Септакорди зустрічаються на I, VI та VII ступенях, а нонакорд тільки<br />
на I. Характерні інтервали для грузинської музики — секунди, терції, кварти,<br />
квінти. Для української музики — терції, квінти, унісони, октави із подвоєними<br />
тонами та кварта з секундою як прохідні.<br />
Українські гомофонно-гармонічні пісні спираються на танцювальні ритми.<br />
У поліфонічних піснях часто трапляються змінні розміри через вільний розвиток<br />
музичної думки, застосування вставних слів, повторення фраз, окремих слів або<br />
складів, вигуки, що руйнують ритмічну стабільність. Також одна з важливих рис<br />
народної поліфонії — ритмічна спільність голосів. На відміну від них, голоси в<br />
грузинських поліфонічних піснях мають самостійне значення та незалежний<br />
розвиток. Тут часто використовується перемінний розмір. У поліфонічних<br />
піснях переважають внутрішньо складові розспіви із складними ритмічними гру-<br />
— очевидні спільності. Бас остинато, рух терціями у верхніх голосах, розмір,<br />
лад, загальний характер. У пісні «Жито, мати, жито, мати» ми також бачимо<br />
характерні для грузинських пісень квінти в нижніх голосах.<br />
Грузинське багатоголосся відрізняється самостійним значенням його окремих<br />
голосів, більшою розвиненістю в ритмічному плані, багатством на внутрішньоскладові<br />
розспіви, також складною гармонією (квартквінтакорд, секундквінтакорд,<br />
квінтсептакорд), ладами, які характерні тільки для грузинських пісень<br />
(пшавський у двох різновидах), кадансами (грузинський каданс, також два<br />
різновиди) та різнобарвністю фактури.<br />
Велику кількість ідентичних засобів музичної виразності можна пояснити<br />
загальною закономірністю розвитку багатоголосся — від гетерофонії і підголоскової<br />
поліфонії до складних багатоголосих творів. У народів, де багатоголосся<br />
перебуває тільки у зародковому стані, ми бачимо ті самі принципи його<br />
розвитку.<br />
Багатоголосний спів українського та грузинського народів — унікальне<br />
явище у світовій музичній культурі. В цих народних піснях — величезне багатство.<br />
Цей спадок має бути ретельно опрацьований.<br />
390