Академія мистецтв України - Інститут проблем сучасного ...

Деякі проблеми збереження пам'яток старовини
392
Артур АРТІШЕВСЬКИЙ
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗБЕРЕЖЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ
ПАМ’ЯТОК СТАРОВИНИ
Розуміння важливості збереження пам’яток архітектури зустрічаємо ще в
античній Греції та стародавньому Римі. Реставраційні роботи у той час називали
«оновленням»; вони були характерні аж до кінця XVII ст.
Кожна епоха в розвитку реставрації мала свій основний метод робіт. У
період «оновлення» архітектурних пам’яток основним методом до XIX ст. був
метод підстановки. Замість старого абсолютно зруйнованого будинку підставлявся
новий, якому надавалися функції стародавньої пам’ятки архітектури
зі збереженням її меморіального та загальнокультурного значення.
У міру усвідомлення суспільством цінності пам’яток архітектури метод
підстановки поступово поступився місцем емпіричному методу. При цьому методі
реставратор усвідомлює цінність і значення старовинних споруд, намагається
підтримати будинки ремонтом, працюючи у кожному конкретному випадку
інтуїтивно.
Внаслідок цілого ряду громадсько-соціальних та загальнокультурних подій
наприкінці XVIII ст. було виявлено зовсім нове ставлення до архітектурного
надбання. Була відкрита епоха реставрації старовинних споруд, які почали
розглядатися не тільки у вузькому, утилітарному значенні, а як споруди, що
мають свою історію, культуру.
Кожна історична область України має свої особливості не тільки в ландшафті,
а й у природнокліматичних умовах. Характер рельєфу території, наявність
водних просторів, лісових масивів здебільшого були основними чинниками
при вирішенні композицій замкових структур.
На композицію замку (чи монастиря) впливають такі показники:
– початкова функція споруди, її «профілювання»;
– характер рельєфу, що оточує ландшафт;
– розташування у населеному пункті;
– характер навколишньої забудови, її тектоніки;
– реконструкції і перебудови споруд внаслідок історичних причин.
При важливості кожного з показників визначальним чинником композиційного
рішення була профілююча функція замку або монастиря. Будівництво
і розвиток комплексів залежали від відвідування споруд і торговельних зв’язків
населених пунктів [1].
Пристосування пам’яток під музеї здебільшого виконане зі збереженням
об’ємно-розпланувальних структур. Аналіз проектів пристосування пам’яток,
знайомство з багатьма музеями на основі замків і монастирів дають змогу дійти
висновку, що реставраційні роботи переважно були здійснені на досить високому
художньому рівні, хоча й трапляються певні недоліки. Можна вважати,
що оптимальний варіант вибору пам’ятки для пристосування під музей досягається
при комплексному врахуванні містобудівних, функціональних і конструктивних
факторів. На жаль, ці показники не завжди беруться до уваги при
виборі окремих пам’яток або історико-архітектурних комплексів для пристосування
під музеї. Найчастіше недооцінюється містобудівна характеристика
розташування споруд. Внаслідок цього ряд музеїв на основі пам’яток архітектури
з прекрасними експозиціями пустує. Вони, знаходячись осторонь від туристичних
маршрутів або в місцях, віддалених від трас, старіють фізично і морально,
залишаються маловідвідуваними.
Найскладнішою проблемою подальшого збереження пам’яток матеріальної
культури є їх використання для сучасних потреб. При цьому фахівці повинні
враховувати широкий комплекс взаємопов’язаних питань. Від їх раціонального
обґрунтування залежить створення нового функціонального процесу
на основі існуючого об’ємно-розпланувального рішення пам’ятки й історично
сформованої території навколо неї. Нова функція буде виправдана, коли діють
разом напрями фізичного й морального збереження пам’ятки, навколишнього
ландшафту, а також збереження історичної забудови по сусідству.
Важливим етапом вибору пам’яток для нового функціонального призначення
є історико-архітектурне дослідження об’єктів. Це складний комплексний
процес по вивченню літературних джерел, іконографії, рукописів, матеріалів
археологічних досліджень та інших архівних матеріалів, детальному огляді споруд
в натурі, виконанню вимірювальних креслеників, замальовок тощо. У кожному
конкретному випадку — це суто індивідуальний процес, кінцевою метою
якого є визначення справжнього історико-архітектурного вигляду пам’ятки.
Трапляється і так, що реставрація і відтворення навколишнього ландшафту,
старовинної забудови виконані неякісно або взагалі не здійснені, тому художньо-естетичне
сприймання історичних пам’яток порушується.
Кількісний і якісний аналіз використання пам’яток у сучасних умовах показав,
що найбільш перспективним є їх пристосування під історико-архітектур-
393