Зміст та тексти - Інститут проблем сучасного мистецтва

146 147об’єднувало головне — вони були подвижниками та справжніми лицарями наукового кіно.Шкода, що імена, прізвища та й обличчя багатьох з тих першопрохідців стерлися з нашоїпам’яті… Та ми б хотіли нагадати і собі, і всім — вони були! Саме вони — і невідомі, і відомі— усі разом і кожен окремо — заряджали своїм ентузіазмом усе нових і нових студійців…Саме завдяки їхнім зусиллям на кіностудії було створено перший в Україні мультиплікаційнийцех… Саме вони — усі разом — з часом настільки зміцняться й розростуться, що зможутьдомогтися створення на Київській студії художніх фільмів нового потужного підрозділу —ВІДДІЛУ ТЕХНІЧНИХ ФІЛЬМІВ.Мине час… І у січні 1940 р. саме вони — усі разом — 128 осіб — працівників відділу,мультиплікаційного та інших цехів здійснять зухвалий вихід з материнської студії…Вони з’являться у новій, щойно зведеній будівлі «Кінохроніки», з тим, щоб ще через 12місяців відзначити там Новий рік. Та головне — відсвяткувати появу першого студійногодокументу — Наказу від 1 січня 1941 р., який зафіксував народження вимріяної та створеноїними нової української кіностудії — КИЇВСЬКОЇ СТУДІЇ НАУКОВИХ ТА НАВЧАЛЬНО–ТЕХНІЧНИХ ФІЛЬМІВ…А вже за півроку настануть дуже важкі часи…Війна примусить одних студійців гинути на фронтах і в Бабиному Яру, інших — статиостарбайтерами, третіх — пройти крізь роки евакуації…Але ті, що залишаться в живих, збережуть студію. Більш того, у розпал війни долучатьдо свого колективу чудових професіоналів з Одеси, Москви та Ленінграда…Вони — усі разом — повернуться до Києва і не лише будуть створювати нові фільми…Вони прискіпливо підбиратимуть нові молоді кадри, будуть навчати кожного з них, пестувати,виховувати, підтримувати і дуже багато чого дозволяти.Протягом наступних 20-ти років усі працівники — і ті, хто стояв біля витоків студії, і молодь,що зростала пліч-о-пліч з ними, — своїми руками і розумом, своїми душами складали длясебе і всіх, хто ще прийде за ними, одну спільну школу, одну спільну родину, одну спільну,найулюбленішу малу Батьківщину — КИЇВНАУКФІЛЬМ.Усі разом вони пройдуть велетенський творчий шлях — доведуть до найвищої досконалостіцілеспрямовані просвітницькі стрічки, за допомогою яких вузькі прошарки глядачів, практичноне напружуючись, зможуть споживати вже кимось здобуті, готові до засвоєння кориснізнання.А коли в кінці 1950-х станеться різке прискорення науково-технічної революції, вони«перебудуються» і почнуть створювати перші фільми, де глядачеві буде відведена уже зовсімінша роль — він стане добувачем, дослідником і своєрідним співавтором наукового пошуку —зі всіма його несподіванками, помилками і відкриттями. Але головне на цьому шляху — їхніфільми стали абеткою, унікальним посібником, дорогоцінним досвідом для всіх подальшихстудійних поколінь. І, нарешті, найважливіше — без такої фундаментальної основи ніколине відбувся б старт відомих стрічок найкращого зі студійних вихованців — Фелікса СОБОЛЄВА.Саме його блискучі фільми здійснять неймовірне — миттєво виштовхнуть студію з довгихдесятиліть безвісності. А далі станеться ще одне диво — наслідуючи приклад героя, багатохто — і молоді, і ветерани, — ніби прокинувшись, кинуться услід, щоб спробувати зробитине гірше…І коли на нагородах уже десятків і десятків міжнародних фестивалів з вражаючоюрегулярністю з’являтимуться імена студійців, коли діячі і наукового, і мультиплікаційного кіноЄвропи в один голос говоритимуть про «золоту еру» Київнаукфільму, ті, хто стояв біля йоговитоків та дожив до тріумфу студії, почнуть спокійно, з гідністю відходити… Тому що справа,якій вони віддали своє життя, здобула безсмертя.Людмила НОВІКОВА,провідний мистецтвознавець відділу кінознавства і телебачення Інститутумистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН УкраїниРОЛЬ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ КІНОДОКУМЕНТАЛІСТИКИВ МОДЕЛЮВАННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІЛ. Новікова. Роль сучасної української кінодокументалістики в моделюваннінаціональної ідентичності.У статті досліджується структура інформаційних потоків та елементи національноїідентифікації, наявні в українському документальному кіно на рубежі ХХ–ХХІ ст. Розвитоксучасної вітчизняної документалістики аналізується в контексті основних тенденцій світовогокіномистецтва.Ключові слова: кінодокументалістика, режисер, ідентичність, тематика, національний,фільм, тенденція.Л. Новикова. Роль современной украинской кинодокументалистикив моделировании национальной идентичности.В статье исследуется структура информационных потоков и элементы национальнойидентификации, присутствующие в украинском документальном кино на рубеже ХХ–ХХІвеков. Развитие отечественной документалистики анализируется в контексте основныхтенденций мирового киноискусства.Ключевые слова: кинодокументалистика, режиссер, идентичность, тематика,национальный, фильм, тенденция.L. Novikova. A role of modern Ukrainian documentary cinema in the modelling of nationalidentity.The structure of informative streams and elements of national authentication in the Ukrainiandocumentary cinema at the turn of the ХХ–ХХІth centuries is investigated in the article.Development of domestic documentary cinema is analysed in the context of basic tendencies ofworld cinematographic art.Keywords: documentary cinema, director, identity, subject-matter, national, film, tendency.Художні, тематичні параметри документального фільму завжди відображають системуцінностей певного суспільства, його орієнтацію на сучасність, минуле чи майбутнє,на внутрішній світ людини чи соціально-політичну проблематику. У фокусі документалістикизавжди перебувають важливі елементи ідентичності людини та її нації. В цій статтіми розглянемо, які саме теми й образи сучасна українська документалістика вважаєнайсуттєвішими для національної ідентифікації країни.Документальний звіт про епоху охоплює найрізноманітніші аспекти реального життя,його співвіднесеності з історичним процесом, і водночас він спроможний швидко змінюватифокус уваги й охоплювати як загальні тенденції, так і заглиблюватися в деталі того чиіншого культурного, суспільно-політичного явища. Ці властивості неігрового кіно пояснюють,що робить його найбільш запитаним на зламі епох, коли розвиток подій прискорюєтьсяй ігрове кіно не встигає реагувати на карколомні зміни дискурсивних практик, тим більше —осмислювати їх. Кінодокументалістика занурює глядача в струмінь подій, контролюючи йогореакції на смислові акценти часу, пропонуючи відповіді (або принаймні роздуми над ними)на найгостріші питання.Наприкінці ХХ ст. неігрове кіно світу отримало потужний імпульс для розвитку. Розпадсоціалістичної системи, поділ Радянського Союзу на 15 самостійних країн — ці радикальнізміни культурно-політичного ландшафту дали документалістиці величезний матеріал длядослідження. Вона рухалася в кількох напрямках, кожен з яких охоплював певний сегментактуальної проблематики.Пріоритети українського документального екрана визначалися передусім у реалізаціїйого інформативної, аксіологічної, сугестивної й соціологізуючої функцій, тобто в освоєннімаловідомої або й цілковито замовчуваної радянською мистецькою традицією частини історіїй культури України, в зміні національного «канону», системи морально-етичних цінностей,