Зміст та тексти - Інститут проблем сучасного мистецтва

248 249I. Mishchenko. World of images of Orest Kryvoruchko.The article discusses the features of creativity of the Bukovynian graphic Orest Kryvoruchko.About five hundred bookplates, theater posters and graphic miniatures, which excel in refined andsudden figurative language, are among his works.Keywords: bookplate, graphic miniatures.Воєнний сорок другий, Стара Жучка (колись невелике село між Чернівцями та Садагурою,нині — один з районів столиці буковинського краю) — точка відліку в часі і просторі, з якоїпочинається непересічна особистість Криворучка-митця — знавця традицій та класикий любителя парадоксів, автора незбагненних в оманливій простоті своїй творів, людини,що в усьому прагне дійти суті, дошукуючись найменших подробиць власного родоводу,намагаючись віднайти найвиразніше втілення задуму в рафінованих лініях графічнихаркушів.Кількість виконаних ним робіт вражає, як і число міжнародних виставок, у каталогах яких єрядки з його іменем. На виставці до 60-ліття митця тільки перелік їх назв утворив кількаметровустрічку зі склеєних аркушів. Чудовий стиліст і знавець шрифтів, він, використовуючи тількишрифтові композиції, вміє передати характер літературного твору. Чернівчани пам’ятаютьрозроблені ним упаковки, поштові марки й штемпелі, безліч разів зустрічали на вулицяхстворені художником плакати й вишукані афіші до театральних вистав (динамічну,на поєднанні реальності та фантасмагорії композицію до «Гната Приблуди» С. Воробкевича,тривожно-величний образ «Дома сеньйори Альби» за Ф.-Г. Лоркою, витончену «Срібнупавутину» О. Коломієць). Він творить і символи нинішньої Буковини — його роботою сталигерб та прапор області.Орест Криворучко — педантичний у вивченні технік, осяганні мови мистецтва й осмисленніреальності, пристрасний у творчості, колекціонуванні, політичних переконаннях, виваженийі толерантний у поглядах і ставленні до людей, вишуканий естет — сам став знаковою постаттюбуковинського краю. Він випробовує себе у графіці, малярстві, художній фотографії, створеннібатика, у своєрідному графічному рельєфі — блінтовому тисненні, відшуковуючи точній виразні обриси, силуети зображень. Постійно експериментує, дивуючи то винахідливістюобразного вирішення й увагою до деталі, то дотепністю неочікуваного погляду на звичне.В ньому, попри досконале володіння багатьма графічними техніками, живе непогамовнебажання віднаходити нові засоби виразності, змінюватися. Тож впізнати його твори можна задовершеністю мистецького втілення думки та технічною майстерністю, особливим відчуттямпритлумленої емоції. Дотепність деталі — така ж сама візитівка митця, як і вишукана йогографіка. Ця риса проявилася у виконаних ним вітальних листівках — лагідних і винахідливих,де традиційні образи органічно переплітаються з новітніми уявленнями та символами.Утвердження себе і водночас самоіронія, своєрідний виклик присутні і в автопортретахмитця, у розробленому художником власному гербі, увінчаному беретом замість корони,в насмішкуватій листівці-банкноті («P. F.’85»).Знак — головне у більшості його графічних аркушів, саме він стає змістом роботи абож висхідною точкою нескінченних і несподіваних асоціацій, що завжди глибші, ніж першийшар — тільки візуального, навіть інтелектуального чи аналітичного, сприйняття, адже згодомвідкривається інший пласт поступового осягання й розуміння твору. Таким є і змальованийним «Синій птах», образ якого виник у студентських шістдесятих, а згодом, як та жнездійснена мрія й надія, з’явився в часи національного відродження. Лаконізм виражальнихзасобів є характерною рисою творчості цього художника, що особливо помітно в міні-графіціта книжкових знаках, які для світу стали символом Криворучка-митця [1, с. 3], тим, щопринесло йому численні нагороди престижних міжнародних конкурсів [2] (іноді, щоправда,так і не отримані художником через тогочасні політичні реалії). Тільки екслібрисів створенопонад п’ятсот — у найрізноманітніших техніках, класичних або модерних за вирішенням, тоіронічних, то стриманих, проте завжди майстерних і вишуканих. У доробку Ореста Криворучкаможна віднайти, мабуть, усі типи книжкових знаків. Він влучно, а часом парадоксально обігруєпрофесійну діяльність майбутнього власника екслібриса або його уподобання (книжкові знакиО. Дідика, В. Манжула, Г. Васильєва, М. Неймеша, В. Гамаля), надаючи багатьом роботамгумористичного відтінку (знаки Г. Тарасюк, І. Снігура, А. Яківчука, С. Кульмешкенова). Однимз улюблених є для художника літературний екслібрис — з образами письменників та їхніхперсонажів. Тонке відчуття стилістики дозволяє йому створювати знаки, в яких зберігається духпевної епохи. В екслібрисі, присвяченому М. Гоголю, використано характерне для мистецтваХІХ ст. силуетне зображення («Гоголіана Якова Бердичевського»), портрет О. Пушкіна поданоу вигляді традиційної медалі (екслібрис Сліцан), а книжковий знак Ю. Лилова з виразнимпрофілем А. Ахматової дивує внутрішньою динамікою. Іноді О. Криворучко використовуєхарактерний для письменника літературний образ (знак В. Вітрука з портретом Каменяра).Знавець геральдики, він часто надає екслібрисам вигляду герба з вигадливою формою щитаі дотепними деталями. Інші його знаки вражають граничним лаконізмом («Із книг К.»).Його манить фактура поверхні — можливістю урізноманітнити, «розіграти» площинуаркуша, надавши їй додаткової виразності. Іноді вона стає поштовхом до творення, візуальнимзнаком ідеї, як це відбулося в роботі «Пейзаж», де образ підказала зім’ята підошвами пішоходівбляшанка. Значно раніше своєрідна фактура ткацтва підштовхнула до виникнення міні-твору«Регіна», а звичайна тирса допомогла віднайти стилістику ксилогобелена «Буковинськікриниці». В останні роки виконані й роботи, де промовистість фактури є самодостатньою(«Філософія фактури», «Рапана в дзеркалі», «Фактура ІІІ. Ранок»). Криворучко-графік здатнийнавіть технічні недоліки матеріалів обернути на формальну знахідку. У вишуканій композиціїшістдесятих «Від Адама і Єви — до Ромео і Джульєтти й далі…» він, уникаючи одноманітностітонованої поверхні, вдало використовує непрозорість сухих фарб-таблеток з їх дещонерівною фактурою, обіграє пластику замкнених ажурних силуетів, наповнюючи давній сюжетсучасним звучанням і водночас зберігаючи класичний шар його сприйняття, утворюючи цілунизку образів і багатопланових асоціацій. Згодом митець повернеться до цієї теми, виконавшина диво пластичну й витончену рельєфну композицію, в якій гармонія почуттів відтворенавізуальним злиттям постатей закоханих. Здається, іноді він просто мислить категоріямипластики, використовуючи притаманні саме їй засоби формотворення. Не випадковоу доробку художника існують навіть ескізи скульптурних робіт («Мавр», «Імпровізація в стилімодерн»), частина з яких згодом втілилася в графічних речах («Торс»). Потяг до рельєфностіприсутній і у винайденій майстром техніці глибокого друку — інкорелі, в якій ніби поєдналисяскульптура й живопис. Взагалі, у художника на диво мало класичної чорно-білої графіки,часто його роботи є синтезом виражальних засобів різних видів мистецтва.Наполегливо вивчаючи техніки, він так само зацікавлено вдивляється у розмаїттястилів, прагнучи усвідомити їхню сутність та формальні ознаки, розуміючи, що кожнамодель або сюжет потребують влсної стилістики, а часом і техніки виконання. Так з’явилисясюрреалістичні пошуки, звернення до модерну. Зацікавлення останнім проявляється часому несподіваних композиціях («Сецесія»), де вишукані вигини декору луною відбиваютьсяу примхливих лініях хвостиків редису, контрастуючи з чіткими згеометризованими обрисамиарочного вікна-ніші й будинків за ним. Мотив чернівецьких дахів часто з’являється в роботах,як одна з найхарактерніших ознак давньої архітектури міста. Він — в одному з кращихекслібрисів з буковинськими туристами-ельфами (книжковий знак Джузеппе Фавіллі), у нинізнищених розписах ресторану «Дністер», де в панорамі Чернівців можна було зі здивуваннямупізнати відомі споруди, у збережених у творах поглядах на місто з мансарди колишньоїтісної майстерні. Буковинський край та його столиця є головною темою художника, раз по развиникаючи в етюдах, у графіці й малярстві, не тільки зберігаючи вже звичне етнографічнезабарвлення, а й відкриваючи іншу грань сприйняття повсякденних речей. Втіленням трійціта єдності постає узагальнена за вирішенням «Весільна пісня», а змальовані ним жінкиз чернівецького передмістя Роші з кошиками на головах набувають несподіваної символічностій монументальності у гратографії «Рошошанка». Ті ж сільські жінки-буковинки з’являютьсяна тлі чернівецьких під’їздів початку ХХ ст. — як часточка цього міста, збережена ще з тогочасу своєрідна ознака його. Чернівці, їх неповторні пам’ятки спонукали до створення й циклувитончено-ідеальних і виразних зображень архітектурних споруд, кожне з яких ніби ілюструєнаявні в забудові міста стилі. Створений ним автоекслібрис «Миколаївська церква» ставпопередженням про крихкість матеріалізованої у спорудах пам’яті, ніби передбаченняммайбутньої її втрати. Оповитою романтикою історичних переказів в уявленні художникапостає Хотинська фортеця («Хотинська фортеця. Битва 1621 р.»). Більш суворою видаєтьсязмальована в етюдах Кам’янець-Подільська фортеця, неприступність якої відтворена черезкубістичні, окреслені чітким контуром форми стін, стримані оливкові й лілові барви, що дещонагадують «суворий стиль» шістдесятих.