Зміст та тексти - Інститут проблем сучасного мистецтва

298 299періодом, він і вводить читача у складну атмосферу формування українського мистецькогосередовища в Парижі (збільшення кількості емігрантів — вихідців з усієї українськоїтериторії і активізація ними мистецького життя українців через виставкову діяльність,участь у галерейному русі). Авторка наголошує на постаті ініціативного призабутого у насВолодимира Полісадова, який захоплював організаційними ідеями, творив сам і гуртувавінших до реалізації українського мистецького потенціалу в «Асоціації українських мистціву Парижі», що фокусувала увагу до синтезу мистецьких пропозицій, далі розкриває сторінкитворчої біографії Святослава Гординського, доходячи слушних висновків, що потребавзаємозв’язків з європейським мистецтвом означала перспективу розвитку і ствердженнявласних індивідуальних творчих намірів. Не викликає сумніву, що проникнення авторкиу світ українського мистецтва міжвоєнної доби висвітлює з позитивного боку її власнузаангажованість у предмет і розкриває багато нових свіжих та яскравих сторінок з життяй діяльності українських мистецьких угруповань. То ж повторимо слідом за Вітою Сусак,не приховуючи свого прагнення: треба було розкрити, і вона це зробила, у панорамному зрізіпоказати, висвітлити у променях відшуканих фактів той світ, як у дзеркалі, у романтизованомувигляді тих юнацьких поривань, що вели молодь до мистецького пізнання й відкриттямистецьких істин; на велику увагу і пошанування заслуговує сьогодні цей світ через плиндесятиліть. Отже, повторимо за авторкою виношене: «1920–1930-ті стали роками найбільшоїі найрізноманітнішої творчої активності українських художників у Парижі».Доречно зупинитися на ілюстративній частині, яка позначена новизною пропонованоговізуального ряду, що обіймає твори, які фахівці, не кажучи вже про пересічного глядача,здебільшого не мають змоги оглядати через їх локальну «замкненість» у приватних зібранняхі локальних музеях, тобто, до котрих, на жаль, не має змоги сягнути також зацікавленийзір. Зібрані в єдину струнку композиційну систему твори, що є репрезентовані у виданні,викличуть у тих, хто їх оглядатиме, нові враження, коментарі й оцінки, позначені смаковоюіндивідуальністю. Отже, ця ілюстративна частина книжки Сусак є підгрунттям до пропонованогоавторського тексту. Ілюстрації диференційовано — документальні світлини і репродукціїтворів. І все ж серед останніх — прикрі огріхи, як ось: «міський краєвид» М. Бурачекаподано як авторство Северина Бурачка (№ 143). Не вказана ніде техніка виконання творів.Не введено до контексту епохи мистецьку спадщину Володимира Винниченка. Скупо подановізуальний ряд Миколи Кричевського, який зріднився з Парижем за десятки років праців ньому. Те саме можна сказати про Соню Левицьку, яка чи не перша серед українців «ввела»М. Гоголя у французьке мистецьке середовище. Лише одна композиція — для талановитоїС. Зарицької!…І врешті — додатки, не випадково подані і через це надзвичайно цінні, діалектичнопов’язані з форматом тексту. Ці додатки (і відповідний вокабулярій, і основні події з життяУкраїнської громади в Парижі — я вже свого часу публікував, як царська охранка стежила за їїчленами, зокрема Я. Федоруком, М. Бойчуком — див.: Українське мистецтвознавство — 1993.— Вип. 1. — С. 134–141; і Статут артистичної секції при названій громаді, і передумови початку30-х рр М. Готьє і О. Лагутенка), що разом з ретельно опрацьованими примітками, якщо судити,наприклад, про останні не українські, а французькі позначені новизною відкриттів публікації(Каталог 2006 р. до першокласної виставки Соні Левицької в музеї Менсьйо м. Вуарон)становлять заключну частину праці Віти Сусак і характеризують її з позитивної сторони,вигідно в науковому ракурсі вирізняючи рецензоване дослідження від огрому компілятивнихскороспішних видань, де таким важливим компонентам наукової праці, як перелік імен абоперечислені вище позитиви, почасти не приділяють належної уваги.Залишаємо ознайомлення з актуальною для сучасного мистецтвознавства науковоюрозвідкою твердим переконанням: Віта Сусак запропонувала потрібну для нашого часуверсію про предмет «українські мистці у Парижі» — важливу у нашому твердженні тому,що вона не закриває «на сім замків» сторінку української мистецької історії, а прокладаєшлях до нових роздумів, пошуків, знахідок та відкриттів. Це — книга на часі, зактуалізованагуманітарним українським поступом, хоч вона, звичайно, не є в світлі гуманітарних вимог цієїнашої, такої «симпатичної» в культурному відношенні доби, якій близькі й до в подоби, на жаль,топ-ерзаци! Книгу Віти Сусак із задоволенням, симпатією й зачаруванням розкриє не одинзацікавлений читач. Врешті: перед нами ще один вагомий крок у дослідження українськогомистецтва ХХ ст.ПОРТРЕТ НЕВІДОМОЇ ПЕНЗЛЯ О. О. МУРАШКАНаталія БРЕЙ,мистецтвознавецьН. Брей. Портрет невідомої пензля О. О. Мурашка.Статтю присвячено дослідженню «Портрета невідомої в чорному» Олександра Мурашка.Це полотно не підписане, тож нашим завданням було довести авторство Мурашка і дослідитиісторію твору.Ключові слова: Олександр Мурашко, «Портрет невідомої в чорному», візуальні спектри,гістохімічний аналіз.Н. Брей. Портрет неизвестной кисти А. А. Мурашко.Статья посвящена исследованию «Портрета неизвестной в черном» АлександраМурашко. Это полотно не подписано, поэтому нашим заданием было доказать авторствоМурашко и исследовать историю произведения.Ключевые слова: Александр Мурашко, «Портрет неизвестной в черном», визуальныеспектры, гистохимический анализ.N. Brey. The portrait of unknown lady by O. Murashko.This article is dedicated to the investigation of Oleksandr Murashko’s work “Portrait of a ladyin black”. This painting is unsigned, so our task was to prove the authorship of Murashko andinvestigate the history of the work.Keywords: Oleksandr Murashko, “Portrait of a lady in black”, visual spectrum, histochemicalanalysis.У 1996 р. до однієї з приватних збірок м. Києва потрапив «Портрет невідомої у чорному»,який приписувався видатному українському портретистові Олександру Мурашкові (1875–1919). Якість твору, його провенанс надавали переконливості цій гіпотезі, але це не булопідтверджено його атрибуцією. У проведенні атрибуції й полягає наше завдання.«Портрет невідомої в чорному» —незакінчений етюд молодої жінки, зображеноїпоколінно. Вона прямо сидить у фотелі (чистільці?) і зосереджено дивиться на глядача.Корпус і голову портретованої повернуто трохивправо. Художником ретельно намальованотільки голову, всю постать моделі узагальненопрописано до талії (навіть не намальовано рук),але визначено характер одягу — високий комірзакриває шию, на грудях — вставка з прозороїтканини. Нижню частину постаті художниклише намітив чорним контуром. Протена портреті ретельно намальовано обличчямолодої жінки, брюнетки з невеликим прямимносом, карими очима, з довгими чорнимибровами і невеликим ротом із червонимигубами. Голова видається маленькою черездуже високу зачіску, яка відкриває лоб і вухамоделі. У волосся вплетено світлу стрічку.Пишне волосся створює начебто темний ореолнавколо голови ще порівняно молодої жінкиз дуже зосередженим обличчям і пильнимпоглядом очей. У них відчувається якасьнапруга, можливо, тривога. Тло за головоюледь намічено англійською червоною і сіроюфарбами.О.О. Мурашко.Портрет невідомої в чорному. Фрагмент