Зміст та тексти - Інститут проблем сучасного мистецтва

156 157до самовдосконалення, тому 21 квітня 1935 р. він звільнився за власним бажанням з посадимистецького керівника і режисера Київського Всеукраїнського державного драматичноготеатру НКОЗ, аби зосередитися на вступних іспитах.У травні 1935 р. в Київській кінофабриці розпочався набір молодих театральних режисеріву майстерню О. Довженка, про що розповів у своїх спогадах товариш В. Довбищенкапо Харківському театральному інституту та Червонозаводському театру В. Галицький.У газеті Київської кінофабрики «За більшовицький фільм» Кропивний, один із театральнихрежисерів, які намагалися вступити в цю майстерню разом з ними, згадував, що, коли «студіяшироко оповістила про прийом людей до режисерської лабораторії, до кіностудії прийшлиз театру вісім режисерів, у числі їх і я, на перекваліфікацію» [1].Завдання майстерні визначалося як «перекваліфікація театральних майстрівна кінорежисерів високої кваліфікації з тим, щоб у найкоротший строк працівники майстернімогли під керівництвом шефа-майстра розпочати зйомку самостійних повнометражниххудожніх фільмів» [2].Приводів для створення такої майстерні було багато: у кіно прийшов звук, актор почаврозмовляти, а тому цілком логічно, що до кіно вирішили залучити театральну режисуру, яказнала технологію сценічної мови.Унікальним видається документ з приватного архіву О. Пазенко, онуки режисера-лаборантаВ. Довбищенка: «До тов. Довбищенка. У зв’язку з тим, що керівник режисерської майстерніпри Київській кінофабриці режисер О. П. Довженко до останнього часу був зайнятий у Москвіна зйомках кінофільму «Аероград», вступні колоквіуми для осіб, що вступають до режисерськоїмайстерні, перенесено на серпень місяць ц. р.Приїзд режисера О. П. Довженка чекаємо цими днями. Просимо бути напоготові, щоб післянашого телеграфного повідомлення негайно прибути до м. Києва.Ваша присутність для творчого ознайомлення з Вами у Києві обов’язкова під часперебування на Київській кінофабриці режисера О. П. Довженка.Усі витрати, що будуть пов’язані для Вас з переїздом до Києва, кінофабрика бере на себе.Секретар приймальної комісії Авенаріус» [3].Невдовзі вступні колоквіуми все ж таки відбулися, але «набір провадився дирекцієюу відсутності т. Довженка» [4], який був на зйомках «Аерограда». «Коли я приїхав через кількамісяців, — з обуренням згадував Довженко, — то я побачив на кінофабриці, на одній із дверейкімнати вивіску «Режисерська майстерня Довженка». Я дізнався, що в цій майстерні читаютьсялекції. Хто читає і які люди. І чому моя майстерня? Коли я запитав Нечеса, що це значить, то вінвідповів: — Ну, що ж робити? Відкрити курси в нас немає коштів! Хай буде твоя майстерня» [5].Отже, у вересні 1935 р., РЛККФ налічувала «30 молодих театральних режисерів,письменників, працівників художньої кінематографії та художників» [6]. Одним із них був ВікторДовбищенко.Олександр Довженко погодився відібрати для майстерні десять учнів серед уже набранихосіб. Невдовзі митець проголосив: «Я організую в студії «Українфільму» майстерню і протягомдвох років підготую не менше чотирьох нових режисерів» [7].До нових вступних іспитів викладання в набраній без його участі майстерні О. Довженкозаборонив, тому що програму з ним ніхто не узгоджував. Таким чином, В. Довбищенко, як,до речі, й інші режисери-лаборанти, залишився в непевному стані.Після попереднього творчого відбору Олександр Довженко допустив до іспитів 18 осіб, яківстигли деякий час формально побути «учнями Довженка». Віктор Довбищенко разом з іншимипретендентами складав «вступні колоквіуми» Олександру Довженку 13–16 вересня 1935 року.На другому поверсі в кімнаті, з якої ще не вивітрився запах фарби, 13 вересня 1935 р.відбулася перша зустріч кандидатів на прийняття до творчої лабораторії з майбутнім керівникомОлександром Довженком, який зайшов і зразу ж заволодів увагою аудиторії: «У його звертаннідо нас відчувалася незручність. Дорослі люди за столами в ролі учнів! Незручність ситуаціївін прагнув зняти гумором. Говорив він негладко, з паузами, підшукуючи слова. Думка немовскладалася на ходу і раптом виникала у всій своїй свіжості» [8].Після привітання, майстер уважно вислухав автобіографічну розповідь кожногоз абітурієнтів про себе, потім почав ставити питання з різних галузей життя. Іспити Довженкавідрізнялися від офіційних, тому що він «не екзаменував, а визначав їхній рівень знань»[9], зважаючи на це, «розмовляв з ними про живопис… скульптуру, архітектуру, трохи протехніку, історію і географію» [10].На зборах Київської кінофабрики Довженко назвав молодих режисерів, які стали його учнями.Малограмотна стенографістка записала Довбищенка як Дробищенка. Потрібно відзначити,що це була не єдина помилка її — Володимир Олександрович Галицький став Галинським.Довбищенка як режисера-лаборанта 15 вересня 1935 р. прийняли до штату, він отримувавзарплату, а також стояв у черзі на житло, яке будувала Київська кіностудія для своїхспівробітників на вулиці М. Горького.20 жовтня 1935 р. Довбищенко почав викладати на посаді доцента «Майстерність актора»в КДІКу. В особовій справі його зберігалися дві довідки про викладання в цей період.Перша — з Київського кіноінституту:«Комітет в справах кінематографії при РНК–УСРР Управління Навчальними закладамиКиївський інститут Кінематографії31.8.1938 р.№ 01/318ДовідкаДана тов. Довбищенко В. С., в тому, що він працював на посаді доцента і викладача«майстерність актора» в Київському Інституті Кінематографії з 20.10.1935 по 1.11.1936з оплатою за фактично проведені години.Директор інституту ЯкубСекретар Горбенко» [11].Крім того, В. С. Довбищенко викладав «Виховання актора» у студентів третього курсуспеціальності «кіноактор», переведених внаслідок реформи кіноосвіти в акторську студію приКиївській кінфабриці [12].В особовій справі Довбищенка зберігається довідка про викладання в акторській студіїпри кінофабриці:«РНК–УСРР Українське управління в справах мистецтв, Українфільм, Київська кіностудія17 січня 1937 р.№ 103ДовідкаДана режисеру тов. Довбищенко В. С., в тому, що він протягом навчального року 1935–1936 викладав дисципліну виховання акторів в акторській студії при кінофабриці.Зав. відділом підготовки кадрів Вишневська» [13].Після завершення «Аерограду», навесні 1936 р., Олександр Довженко остаточно переїхавдо Києва і поселився на Липках, на вулиці Лібкнехта (нині Шовковична) в урядовому будинку№ 10, у квартирі № 27. Майстер довіряв Довбищенкові, про що можуть свідчити спогадиВ. Галицького: «Довбищенко часто бував у Довженка дома» [14].Попереду була грандіозна робота над «Українським Чапаєвим», для якої потрібні булипомічники, а їх можливо навчати тонкощам професії режисера кіно під час створення фільму. «Явважаю також, що ваша постійна присутність на зйомках у професорів, що вас навчають, далаб у тисячу разів більше, ніж самі блискучі доповіді. Ви знали б не тільки, що говорить режисер,але і те, як він працює. А коли ви знаєте, як він працює, то набагато повніше сприймаєте те, щовін говорить» [15].Довбищенко під керівництвом Довженка працював над «Щорсом», про що потім зазначавв «Автобіографії»: «Працював з лауреатом Сталінської премії — орденоносцем О. П.Довженком над кінофільмом «Щорс» [16].Як було зазначено в газеті «Пролетарська правда», режисер Олександр Довженко розпочавроботу над фільмом «Щорс», а також «виховну роботу на Київській кінофабриці в спеціальноутвореній режисерській майстерні» [17].Довбищенко з Галицьким вважали, що «це був найцікавіший період. Ми слухали його лекціїз кінорежисури, писали етюди, новели і навіть цілі кіносценарії» [18]. Відвідувати кіностудію,на якій відбувалось навчання, лаборанти почали рідше, зважаючи на час, що необхіднийна пошуки сюжетів у гущині життя.