Зміст та тексти - Інститут проблем сучасного мистецтва

312 313допомогових комітетів вперше відкривали на цій виставці і концертах Україну. Кожен з учасниківпо-своєму розкривав, за визначенням Святослава Гординського, «складну і оригінальну душуукраїнської істоти і генія своєї трагічної, а водночас повної творчих сил нації».Ці люди творили характер своєї доби. В малярстві домінував імресіонізм. Вирізнялисятвори М. Мороза, С. Борачка, Н. Неділка, С. Луцика, Б. Стебельського, В. Кричевського,Л. Тимошенка. Одним із найкращих скульпторів був Г. Крук, декоративним ілюстраторомЕ. Козак, акварелістами Л. Папара та І. Кейван, символістами А. Малюца і М. Анастазієвський,у графіці прославилися Я. Гніздовський та М. Білинський, у живописі М. Дмитренкота О. Булавицький, між реалізмом і натуралізмом писали О. Бистрякова та А. Кучера…До цього списку можна додати імена ще багатьох українських митців, чиї роботи сьогоднізнаходяться у багатьох приватних колекціях і музейних збірках.Уяви бракує, аби побачити таборове життя з таборовим меню, а ще таборову атмосферу,якою доводилося дихати. «Часто-густо політично-партійна гризня і вічні бурі в шклянцікаламутної води не давали можливості зосередитися», — писав Ю. Шерех (Шевельов).Але саме ці люди були наділені Божим даром очищати замулені джерела і поїти спраглих,як чужих, так і своїх. У Мюнхенському оперному театрі 4 квітня 1948 р. — аншлаг. На сценівиступала чоловіча хорова капела під керуванням В. Божика. Запрошено через ЗУДАК і ЦПУЕамериканських гостей. Впродовж наступного тижня у Палаці мистецтв та університеті присутніслухали піаніста-віртуоза Б. Максимовича і оперного співака Л. Рейнаровича, дивувалисьрівню балетної майстерності учнів школи В. Переяславець та хорової музики у виконаннімішаного хору під орудою Н. Гордовенко. На мюнхенських концертних вечорах прославилисятакож оперні співаки В. Максимович (меццо-сопрано) та О. Руснак (тенор) у супроводі паністаР. Савицького. Репертуар складався переважно із творів, написаних у ХІХ ст., але бракуваломузики молодшого покоління композиторів, для яких молоді поети вже писали вірші.Скриплять старезні сходи… Крізь порох павутинХтось вічний в ризах ходить, кидає в простір тінь.А як застигнуть дзвони в вечірній висоті,Він молиться Мадонні безсмертній і простій (А. Гарасевич, 1946 р.)Таборове життя це немов великий вулик — різні характери, різні люди. Зазвичай знаходилисяі свої гумористи. Залюбки слухалися під час концертів виступи М. Понеділка. Послуговуючисьмогутньою зброєю сміху, вмів Понеділок належно ударити по наших національних ворогахі висміяти наші національні вади. У книжці оповідань та нарисів М. Понеділка «Зорепад»показано драматичні картини із переживань наших втікачів у таборах Німеччини. Головнимгероєм іншої збірки — «Рятуйте мою душу» — є Іван Криворучко, одчайдушний і безтурботнийскиталець, поет і невдаха, якому не щастить. Їдучи вже до Америки, на передостанній сторінціцієї великої повісті М. Понеділок написав таку просьбу:«Простіть, що я бешкетував і в таборі всіх осміював. Вони, мої кревні з табору, зовсімне такі вже й злі, не смішні й затяті. В них може половина серця і смішлива, а інша половинавсе таки золота. Навчала все добре, людське творити. Школи, церкви, театри, хори… Та ятак провинився, що все хороше мені в тих людей й перелічити годі… Вони, ті таборові люди,не тільки сварилися, а й вчилися. Вони не лише дні марнували, а і свої душі в чеснотах длявічности приготовляли… Простіть мені…».Вже на еміграції було чимало гумористів. Це і А. Гак (М. Задека), Ан. Галан (І. Евентуальний),Е. Козак (Еко), Язичинська, Ікер (І. Керницький), Гр. Мохнатий (От. Вусатий), П. Незабудько,З. Когут, Г. Черінь. Вони залишили цікаві оповідання, вірші і гуморески, присвячені добі Ді-Пі. Письменниця Д. Гуменна під час евакуації з Києва взяла із собою найцінніший скарб— чернетки чотирьох томів роману «Діти Чумацького шляху». І ось 12–13 липня 1947 р.у Берхтесгадені відбувся Перший конгрес 4-х мистецьких організацій: МУР, ОМУС, ОУМ,УСОМ. Було ухвалено створити єдину організацію українських мистців «Об’єднані мистецтва».Письменники, драматурги і актори, композитори і музиканти об’єдналися, щоб на Чумацькомушляху єдиним фронтом виступати за мистецькі і суспільні ідеали українського народу.Література і мистецтво дарують безсмертя, вони поза простором і часом. Ми повинні знатипро тих, хто у непростих умовах життя на чужині не тільки не втратив свою самобутність,але й зробив вагомий внесок у розвиток повноцінної української культури. Опинившисьна Заході, вони розвивалися як вільні люди Всесвіту, вільні у своїх думках і переконаннях,вони наблизили той день, коли Україна стала незалежною.Оксана СТОРЧАЙ,кандидат мистецтвознавстваПРАКТИКА МИСТЕЦТВОЗНАВЧИХ ЕКСКУРСІЙУ КИЇВСЬКОМУ АРХЕОЛОГІЧНОМУ ІНСТИТУТІ В 1920-х рр.Публікація документаДо 120-річчя від дня народження Ф. Л. ЕрнстаО. Сторчай. Практика мистецтвознавчих екскурсій у Київському археологічномуінституті в 1920-х рр. (публікація документа).Стаття присвячена діяльності Київського археологічного інституту (1917–1924), якийбув одним з найавторитетніших навчальних і наукових закладів Києва, де важливе місцеу навчальному процесі та науково-дослідній роботі займали експедиції (екскурсії) з історії,археології й мистецтва України, що підтверджує архівний матеріал — «Екскурсія до ЧерніговаКиївського Археологічного інституту 27/VI — 1/VII 1923 р.».Ключові слова: Київський археологічний інститут, екскурсія до Чернігова, Ф. Ернст.О. Сторчай Практика искусствоведческих экскурсий в Киевском археологическоминституте в 1920-х гг. (публикация документа).Статья посвящена деятельности Киевского археологического института (1917–1924),который был одним из самых авторитетных учебных и научных заведений Киева, где важноеместо в учебном процессе и научно-исследовательской работе занимали экспедиции(экскурсии) по истории, археологии и искусству Украины, что подтверждает архивныйматериал — «Экскурсия в Чернигов Киевского Археологического института 27/VI — 1/VII1923 г.».Ключевые слова: Киевский археологический институт, экскурсия в Чернигов, Ф. Эрнст.O. Storchay. Practice of art excursions in Kyiv archaeological institute in 1920th(publication of a document).The article is devoted to activity of Kyiv archaeological institute (1917–1924) which was oneof the most authoritative educational and scientific establishments of Kyiv, where an importantplace in educational process and research work was occupied by expeditions (excursions) onhistory, archaeology and art of Ukraine. This fact is confirmed by the archived material “Excursionin Tchernihiv of the Kyiv archaeological institute in 06/27–07/01.1923”.Keywords: Kyiv archaeological institute, excursion in Tchernihiv, F. Ernst.Київський археологічний інститут (1917–1924; далі КАІ) був одним з найавторитетнішихнавчальних і наукових закладів Києва, де важливе місце у навчальному процесі та науководосліднійроботі займали експедиції (екскурсії) з історії, археології й мистецтва України.Методика викладання в КАІ, зокрема історії мистецтва, полягала в поєднанні лекцій,семінарів та екскурсій, які провадили відомі фахівці. Це й забезпечувало високий рівеньпідготовки студентів до науково-практичної праці. Викладали у Київському археологічномуінституті: Д. В. Айналов, В. М. Базилевич, Ю. А. Берлінер, М. П. Василенко, С. О. Гіляров,О. С. Грушевський, В. Ю. Данилевич, А. В. Дахнович, Л. П. Добровольський, М. В. Довнар-Запольський, В. З. Завитневич, В. М. Зуммер, Ф. Л. Ернст, І. М. Каманін, К. В. Квітка,П. В. Клименко, В. Є. Козловська, Ф. О. Колодій, В. О. Кордт, А. Ю. Кримський, Б. Г. Курц,А. М. Лобода, М. О. Макаренко, Г. А. Максимович, С. І. Маслов, М. М. Могилянський, В. Л.Модзалевський, І. В. Моргілевський, В. В. Міяковський, Г. Г. Павлуцький, М. М. Пальмов,В. О. Пархоменко, Н. Д. Полонська, В. Д. Прилуцький, А. В. Стороженко, П. П. Смирнов, В. О.Розов, П. А. Тутківський, Д. М. Щербаківський, Ф. І. Шміт та інші. Як видно з цього перелікуімен, до викладання в Інституті були залучені видатні вчені, у тому числі провідні тогочаснімистецтвознавці, наукові праці яких вивчаються й зараз.Дослідження діяльності Київського археологічного інституту тільки розпочато. Вартоз невеликої кількості публікацій, присвячених Інституту, відзначити дві ґрунтовні статті,написані на основі великого масиву архівного матеріалу: «Перший вищий навчальний заклад