Зміст та тексти - Інститут проблем сучасного мистецтва

326 327Петро НЕСТЕРЕНКО,кандидат мистецтвознавства, доцентТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ УКРАЇНСЬКОЇ ФАЛЕРИСТИКИП. Нестеренко. Тернистий шлях української фалеристики.У статті йде мова про потребу глибокого опанування і всебічного осмисленняфалеристичних пам’яток України та створення державного музею.Ключові слова: фалеристика, колекція, колекціонер, орден, медаль, музей.П. Нестеренко. Тернистый путь украинской фалеристики.В статье идет речь о необходимости глубокого освоения и осмысления фалеристическихпроизведений Украины и создания государственного музея.Ключевые слова: фалеристика, коллекция, коллекционер, орден, медаль, музей.P. Nesterenko Thorny Path of Ukrainian Faleristics.The article considers the need for deep studying and understanding the faleristics monumentsin Ukraine and creation of the state museum.Keywords: Faleristics, collection, collector, order, medal, museum.Фалеристика (від лат. phaleral, phalerae — фалера, металева прикраса у вигляді жетона,бляхи; велика медаль) комплексно вивчає історію заснування та функціонування орденів,нагородних медалей, нагрудних знаків відзнаки, значків та жетонів, досліджує процесивиникнення й розвитку нагородної системи, а також нагородну документацію та статистикув контексті розвитку суспільства [1, c. 486]. У широкому розумінні фалеристика — це історіявшанування цивілізаціями найбільш гідних представників суспільства. Навіть після зникненняїх з історичної арени нагороди залишають по собі слід у колективному досвіді людстваяк пам’ятки історії.В Україні одними з перших історичних товариств, що ставили за мету вивчення питаньнаціональної історії, були товариство історії та старожитностей в Одесі (1839) та історичнетовариство Нестора Літописця в Києві (1972). Почавши переважно з археологічних дослідженьта історії найдавніших періодів, вони розширювали свою діяльність відповідно до галузейісторичної науки, яка значно посунулась за цей час в археології, етнографії, нумізматиці,історії мистецтва. Ця наукова діяльність наслідувала практику європейських історичнихтовариств, що ставили за мету популяризацію знань. У Європі перше таке товариство булозапочатковане в Антверпені (Бельгія), де в 1630 р. під назвою Товариства болландистівоб’єдналися історики-аматори, які вивчали національну історію [2, с. 81].За новим статутом 1871 р. в духовних академіях Російської імперії було введеновикладання нового предмета — церковної археології. Так при Київській духовній академіївиникло Церковно-археологічне товариство, членами якого стали викладачі та випускникиакадемії, церковні діячі, які спрямовували свої науково-пошукові ініціативи на збір, опис,дослідження, впорядкування церковних та археологічних пам’яток. Результатом сталостворення при бібліотеці Київської духовної академії Церковно-археологічного музею, якийпроіснував до 1919 року. Серед експонатів музею була й одна з найбільших нумізматичнихколекцій у Російській імперії. До її складу входили й нагороди.Важливою складовою частиною cпеціальної (допоміжної) дисципліни фалеристики євивчення історії створення колекцій. І не лише особистих, а й музейних, шкільних, колекційнавчальних закладів, громадських і державних установ. Не менш важливим чинникомфалеристики є вивчення біографій самих осіб, які були нагороджені цими відзнаками,та подальшої долі цих відзнак. Вивчає фалеристика й зовнішні ознаки нагород: метал,відбитки, художні прикраси, написи.Це порівняно молода наука. Сам термін «фалеристика» з’явився 1937 р. в Чехословаччині.Його ввів до наукового обігу колекціонер та дослідник Олдрідж Пільц. Особливу рольу становленні фалеристики як спеціальної історичної дисципліни відіграла монографіячехословацького дослідника В. Мержічки «Фалеристика».У радянській історіографії лише в 1965 р. з’явився термін «фалеристика», а ще черездесять років було поставлено питання про необхідність самостійного розвитку фалеристикияк нової історичної дисципліни й відокремлення її від нумізматики [3, с. 68–69]. Втім,тогочасна ідеологія не заохочувала їх вивчення. Лише в часи незалежної України виниклаоб’єктивна потреба глибокого наукового опанування і всебічного осмислення значного масивуфалеристичних пам’яток.Один з перших музеїв, який ввів до експозиції ордени, медалі, жетони тощо, був ужезгадуваний Церковно-археологічний музей при Київській духовній академії. Проте 1919 р. йогоспіткала сумна доля: нумізматична колекція музею, у складі якої були і пам’ятки фалеристики(ордени, медалі, жетони, пам’ятні знаки, інші відзнаки), зникла безслідно. Нині її можнавивчати лише на основі списків Церковно-археологічного музею, які складав свого часу їїбеззмінний завідувач, член-кореспондент Петроградської академії наук, пізніше академікУАН М. І. Петров. Учений ретельно фіксував пам’ятки, які надходили до музею, у своєму«Щоденнику», який нині зберігається в Інституті рукописів Національної бібліотеки Україниімені В. І. Вернадського. А колекція була значною. Тільки в 1879 р. музей отримав як пожертви717 медалей, жетонів та орденів, в 1891 р. — 2139, в 1898 р. — 306.Одна з найбільших колекцій музею називалася «Леопардівська» — від імені дійсногостатського радника М. А. Леопардова, який передав її музею. Вона нараховувала 9050 одиниць,серед яких була значна кількість російських, польських, німецьких, французьких, італійськихорденів, медалей і жетонів. Другий дійсний статський радник А. В. Звенигородський тежпередав музею цілу колекцію — 400 одиниць медалей і жетонів. Ще ряд цікавих надходженьнаведено в дослідженні В. Паскаленка, присвяченому колекції Церковно-археологічногомузею при Київській духовній академії [3, с. 70–72]. На жаль, зберегти нумізматичнуі фалеристичну колекції не вдалося, проте завдяки подвижницькій праці М. І. Петрова буловрятовано бібліотеку Церковно-археологічного музею.У фондах нашої головної державної скарбниці — Музею історичних коштовностей України(філії Національного історичного музею України) — зберігається нині понад тисячу нагород— орденів і медалей більш як 50 країн світу. 1984 р. в київському видавництві «Мистецтво»вийшло в світ одразу два видання (українською і російською мовами), присвячені скарбамодного з найцікавіших музеїв України. Музей коштовностей було відкрито 1969 р. на територіїКиєво-Печерського історико-культурного заповідника. Основу його колекції склали матеріали,передані тоді ж Державним історичним музеєм УРСР, Дніпропетровським історичним,Керченським історико-археологічним, Кримським обласним краєзнавчим та іншими музеями.Значний внесок у поповнення фондів зробив Інститут археології АН УРСР, який надав тисячіпрекрасних художніх виробів.У нумізматичному відділі музею представлені в альбомах також ордени й медалі. Середних російські: зірки ордена Св. Олександра Невського, Св. Георгія, Св. Володимира та хрестицих орденів, а також Св. Станіслава, Св. Анни, георгіївські хрести, численні медалі, а такожіноземні ордени: Шаміля (1856 р., Дагестан), «Османіє» (XIX ст., Турція), ордени Почесноголегіону (Франція), «За військові заслуги» (Болгарія), Вази (Швеція), «Зірка Ефіопії», ОрденСлави (XIX ст., Туніс) та інші [4].Сьогоднішня колекція фалеристики України — це лише крихти від того, що ми малираніше. Упродовж останніх двох сторіч Україну не раз ділили між собою сусідні держави,які не тільки визискували наш народ економічно, обезголовлювали політично, а й грабуваликультурні цінності, що підживлювало культуру паразитуючих метрополій. Особливо значногорозмаху це набрало в XX ст., коли «старший брат», не питаючи дозволу, вивозив з Україний привласнював усе, що йому припало до вподоби, — від скіфського золота до творівмодерного мистецтва.Яскравим прикладом колоніальної залежності нашої країни може бути історія зі знайденимив Києво-Печерській лаврі скарбами. Під час ремонтних робіт у колишньому вівтарі Антонія,на хорах собору, було виявлено тайник з величезним скарбом: у ніші стояла дерев’яна бочкай чотири олов’яні посудини, наповнені золотими й срібними монетами, медалями, а такожлежали давні папери. Важив скарб біля 20 пудів. Для вивчення сенсаційної знахідки булостворено спеціальну комісію, до складу якої входив і вже згадуваний київський професор М. І.Петров. Протягом трьох днів вивчали зміст скарбу. В ньому виявилося 16079 монет і медалей:6184 золотих загальною вагою 26,655 кг і 9895 срібних монет (талерів і півталерів) вагою267,345 кг. Основну частину скарбу складали монети XVI–XVII ст. (найпізніша датована 1702