Зміст та тексти - Інститут проблем сучасного мистецтва

294 295Пятницы, Львов18083 , министр Кушелев-Безбородко18184, Тимм В. А.18285, П. Сверчков, З…[нрзб], Шарлемань, Лавеццари, И. И. Соколов. Показал рисунки художникам, Беггров взялпродать….(Продовження історії звільнення з посади. — Л. М.).Поэтому я обратился с просьбой к Вице-президенту о назначении заседания, котороесостоялось 20 октября 1886 года. Дела, представленные мною на разрешение Совета былиследующие: 1) выдача вспомоществования ученикам из денег, пожертвованных на этотпредмет, и из денег, собранных на посмертных выставках ученических произведений. 2)Ходатайство ученика. Одного вольнослушателя… — прошение Мещерского18386 из акв. класса,утверждение медалей и одному ученику — Эвальду18487(присуждения. — Л. М.) учителягимназии.Но Совет нашел, что вспомоществование ученикам из упомянутых сумм могут бытьвыданы ученикам только на краски, что ходатайство о вольных посетителях совет праване имеет и что звание учителя гимназии оставлять в училище не может.Вследствие этого совет решил, что протокол 21 октябр. Подписан….. др. должен бытьпеределан самими членами Совета, так как меня членом совета не считают…(арк. 4 «Т. должен был оставить Училище, которое он страстно любил, так же каки воспитанников, которые могут это подтвердить»)Рукопис незакінчений. Деякі частини, як це видно з тексту, мали відбивати зв’язкиТрутовського з широким колом сучасних художників, перелік яких він склав.З 1960 р. К. О. Трутовський досить регулярно листувався з П. М. Третьяковим. Листи малипереважно діловий характер. У них йшлося про гроші на закуплені Третьяковим картини,інколи на прохання Трутовського він позичає йому гроші. Ми публікуємо лише два типовихлиста, які відображають особливість цих відносин.1/3886.27 апреля 1882 г.Глубокоуважаемый Павел Михайлович,Архів Державної Третьяковської галереїФонд П. М. ТретьяковаСын мой писал мне, что В. Г. Перов18588очень болен и в настоящее время находитсяу вас на даче. Мы с Перовым тоже были знакомы, и я за многое люблю его, положение егоменя очень интересует, и я душевно желаю ему полного выздоровления. Будьте так добры,сообщить мне о нем, чем крайне обяжете. Прошу передать Вас Вере Николаевне и всемувашему семейству наш общий поклон.Остаюсь всегда вас глубоко уважающий К. Трутовский.P. S. Что делается в Училище? Мне было бы приятно, если бы Вы сообщили мне чтонибудь.Адрес мой: в г. Обоянь: Курской губ., в дер. Яковлевку.Там же,1/3885,3 сент.1862 г. Яковлевка.Многоуважаемый Павел Михайлович,Как Выше здоровье и что Вы поделываете? — Более месяца я в деревне и работаю83Львов — вірогідно, що йшлося про Львова Федора Михайловича (1823–1884) — інженера, якийбув разом з Ф. М. Достоєвським і інш. засуджений і засланий до Сибіру по справі Петрашевців. Трутовськийбув знайомий з більшістю з них. Після повернення із заслання Львов був секретарем РосійськогоТехнічного т-ва, в 1875 р.– комісаром російського відділу на Міжнародній виставці в Брюсселі.84Кушельов-Безбородько Олександр Григорович (1800–1856), граф, державний діяч, меценат, завдякийого турботам Ніжинська гімназія вищих наук стала ліцеєм.85Тімм Василій Федорович (Geurg Wilhelm Tinn) (1820–1895) – живописец, графік, рисувальник,засновник з 1855р «Русского художественного листка», в якому публікував в тому числі і київські краєвиди.86Мещерський – подальша доля цього учня нам невідома.87Евальда – подальша доля невідома.88Перов Василь Григорович (1834–1882) – відомий російський художник, жанрист і портретист.неутомимо. Соколов прожил у меня 10 дней и уехал в свою деревню, но я его жду опятьк себе.– Хочу начать писать свой «Балаган» масляными красками. Вначале октября будув Москве у Вас. А теперь прошу написать, мне, позволите ли Вы мне опять поставить свойэкипаж у вас, Ваше позволение мне теперь более важно, что я купил себе хорошую коляскуи желаю, чтобы она была сбережена получше.(Далі сповіщає про смерть дочки. — Л. М.).МАНІФЕСТАЦІЯ ТВОРЧОЇ ЗРІЛОСТІОлександр ФЕДОРУК,академік НАМ України,доктор мистецтвознавства, професорВіта Сусак. Українські мистці Парижа 1900–1939. — К.: Родовід. А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА,2010. — 408 с.Насамперед відзначимо глибину наукового дослідження, об’єктивну спостережливістьпри виборі теми і аналізі великого фактологічного корпусу, який не злякав авторку Віту Сусак,а стимулював її потенціал до стрункості композиції, систематики історико-мистецьких явищі ретельного, послідовного викладу того масиву мистецьких знань, які об’єднані новаторськоюпроблемою «Українські мистці Парижа». Не випадково автором передмови до книги ВітиСусак виступив знаний та авторитетний дослідник російського і водночас українськогоавангарду Жан-Клод Маркаде, який разом з Валентиною Маркаде прислужився справівідкриття широкого кола імен, що виструнчили мистецьку горизонталь драматичної історіїУкраїни ХХ ст. І не випадково Жан-Клод Маркаде з батьківським теплом означив сумарнонапрацьовану авторкою її bonne volonte актуалізувати призабуте істинне: «Треба привітатиВіту Сусак з такою масштабною спробою поєднати велику кількість художників під «лейблом»український. Валентина Маркаде в монографії «Мистецтво України» (1990) запропонувалаозначення «російсько-українські» для мистців, що походили з України і повинні були з тихчи інших причин творити в межах Російської імперії… І в ХХ ст. в рамках того, що умовноназивається «російським авангардом», я особисто не припиняю наголошувати на тому, щоцей «російський авангард» включає «Українську школу», яка має свою специфіку, відміннувід творчості «великоруських» художників. Частка цієї «Українскої школи» є поважною. КнигаВіти Сусак демонструє новий підхід і різноманітні аспекти мистецтва, яке вийшло з України,в рамках того, що звично називать «Паризькою школою» першої чверті ХХ ст.Віта Сусак відтворює мистецький контекст, в якому творили художники — вихідці з України,і простежує творчі шляхи найважливіших її представників». Отже, як бачимо, дослідженняСусак не має периферійного характеру і є позамаргінальним, окреслюючи важливу сферуміжнародних мистецьких контактів, нерідко таку межову співблизькість художників, як іписьменників, музикантів, котру прийнято називати double culture. Поняття «паризькашкола» було школою не в сенсі освітнього мистецького закладу, а школою містифікованою,де спокійно, вільно у французькій столиці творили вихідці з багатьох територій світу і деферментувалися і екзистенціювали модерні мистецькі сутності, що приваблювали, наченектар, молодих художників. Віта Сусак спокійно ненав’язливо вводить читача в широке колоцієї проблеми, що має сьогодні солідну, в першу чергу французьку літературу, яку розважливоінтерпретовано в пропонованій і, в нашому уявленні, актуальній книзі, яку сьогодні видаєповажне видавництв «Родовід».Віта Сусак тлумачить сферу напрацювань у назвах «емігранти», «дисиденти», «діаспора»,«культура українського зарубіжжя», що приховують зацікавлено інтригуюче питання: чийогонароду художник? і в світлі полікультурних спостережень над творенням того чи іншогоетносу знаходять причинне розкриття феномену Ecole de Paris. В українському лексиконівже побутує тлумачення, можливо запізніле в силу історичних умов, «українська паризькашкола», на кшталт шкіл російської, італійської, польської і т. д. і, опромінюючи світлом нових