Partnerstwo dla Pokoju 20 lat później

еліта, численна російська етнічна меншина та членство в Співдружності
Незалежних Держав.
Україна протягом багатьох років, в силу свого геостратегічного
положення, намагалася, однак вибирати позаблоковий варіант, тобто
так званий „третій шлях”. Він полягав на неучасті в порозуміннях
військового характеру - ані з НАТО, ані з російською стороною.
Вплинуло це на відстань і обмежену діяльність щодо співробітництва
з СНД та відсутність згоди на приєднання до Договору про колективну
безпеку (ОДКБ) 247 , підписаного 15 травня 1992 року Росією,
Узбекистаном, Казахстаном, Таджикистаном, Вірменією та
Киргизстаном, відповідно до Ташкентського Договору 248 .
Західний вектор це, однак, не тільки формальне зближення із
західними політичними структурами - він суперечить східному вектору.
Навіть якби не було для його здійснення технічних або законодавчих
перешкод, за оцінкою Кремля виникає проблема політичного
характеру, яку неможливо буде вирішити. Для Володимира Путіна
інтеграція України з Європейським Союзом фактично може означати
знищення ладу пострадянського простору, який будувався протягом
останніх 20 років, а також поставлення під сумнів домінантної позиції
Росії, що в свою чергу пов'язане зі сферою ідеологічною та престижем.
Таким чином, українська закордонна політика залежить не
тільки від внутрішньої інтерпретації, прийнятої власними політичними
елітами, але й від діяльності інших суб'єктів на міжнародній арені.
У глобальному масштабі вона являє собою комплекс наслідків
міжблокового суперництва між Заходом, під яким розуміють структури
Європейського Союзу, його держави-члени індивідуально та США,
в цілому й окремо, та Російською Федерацією. Існує також
цивілізаційний контекст, тобто суперництво між західною цивілізацією
і православною, а також через Чорне море з ісламською цивілізацією,
хоча досі в незначній мірі.
У спрощеному варіанті можна перенести це на площину
геополітичного трикутника Вашингтон - Брюссель - Москва, пам'ятаючи,
що зміцнення позиції Німеччини в ЄС та збільшення економічних
247 A. Legucka, System bezpieczeństwa na obszarze Wspólnoty Niepodległych Państw //
T. Kapuśniak (red.), Wspólnota Niepodległych Państw: fragmegracja – bezpieczeństwo –
konflikty etniczne, Lublin 2011, c. 118-125.
248 M. Raś, A. Włodkowska, Bezpieczeństwo obszaru WNP // R. Zięba (red.), Bezpieczeństwo
międzynarodowe po zimnej wojnie, Warszawa 2008, c. 348-350.
272