Partnerstwo dla Pokoju 20 lat później

Членство в НАТО та безпека України: бажаний стан, але
недостатній
Лешек Баран
Університет інформаційних технологій та менеджменту в Жешуві
Відносини з НАТО незалежна Україна розвиває практично від
початку свого існування. Однак бажання отримати статус члена Альянсу
почала проявляти лише після десятиліття незалежності. В ході старання
про членство траплялися періоди, коли вона була незацікавлена
у акцесії, а політики з проросійських угруповань (антинатовських)
докладали зусиль, щоб узалежнити це рішення від волі українського
суспільства (хоча Північноатлантичний договір не містить такої вимоги).
Після понад двох десятиліть свого існування Україна прийняла статус
країни, яка залишається за межами будь-яких військових блоків. Вона
повернулася до старання про членство в НАТО за драматичних
обставин „повзучого” конфлікту (громадянської війни за участі
російських військ) на сході і півдні країни y 2014 році.
НАТО, охоче до співпраці, проявляло стриманість стосовно
членських амбіцій Києва. Альянс вказував на положення договору, які
підкреслюють, що сторони, які підписали договір, являються
„охоронцями демократії, вільного ринку, індивідуальної свободи
і верховенства закону” 265 . З виконанням цих вимог (і не тільки їх)
Україна - політично нестабільна - мала труднощі. Обставиною, яка
ускладнювала акцесію української держави до НАТО було (є) також
сусідство з Російською Федерацією, яка є противником територіального
розширення Північноатлантичного договору на Схід.
У ситуації, коли цілісність України була порушена, а її
незалежність поставлена під сумнів, разом з тим з'явилося бачення
того, як провести з позитивними результатами всеукраїнський
референдум щодо вступу країни в НАТО. Динаміка подій та їх
непередбачуваність, занадто формальні вимоги, які країна-претендент
повинна виконати, схиляють до думки, що необхідними можуть бути
рішення і дії міжнародного співтовариства (в тому числі країн
Північноатлантичного альянсу, певно також Співдружності Незалежних
265 Північноатлантичний договір.
293