Partnerstwo dla Pokoju 20 lat później

фактором стабілізації в регіоні, для того теж не повинна опинитися в так
званій „сірій сфері безпеки”. Від самого початку польська сторона
виступала в якості адвоката України у відносинах з міжнародними
організаціями і західними країнами. Вже як повноправний член
Північноатлантичного альянсу і Європейського Союзу Польща, іноді
всупереч позиції окремих країн-членів ЄС, підтримувала і продовжує
підтримувати проєвропейські та євроатлантичні амбіції Києва. Завдяки
діям наших політиків і дипломатів Україна отримала повноправне
членство в Раді Європи та інших міжнародних організаціях.
Основною метою безпеки Республіки Польща, як держави на
зовнішньому кордоні ЄС і НАТО, є забезпечення умов для реалізації
національного інтересу, спектр якого включає захист конституційних
цінностей, тобто незалежності, суверенності, непорушності кордонів
і територіальної цілісності від будь-яких загроз. Державна східна
політика базується на конкретних діях в білатеральних і міжнародних
відносинах, а також полягає в прогнозах і планах стосовно конкретних
сусідніх країн в області безпеки. Вона визначає загрози, які
безпосередньо впливають на стабільність сусідньої країни та аналізує
потенційну поведінку, що може виникнути в результаті дестабілізуючих
процесів у внутрішній політиці даної країни чи території. Специфіка
території колишніх пострадянських республік, включаючи Україну,
формує певні підстави, які визначають характер внутрішньої ситуації як
політичної, економічної, військової чи соціальної. Проте, попри 23 років
незалежності, Україна відчуває повсюдний „подих” Росії, яка вважає цю
країну за свою виключну сферу впливу і на кожному кроці у відносинах
з ЄС, а особливо з НАТО, підкреслює свою домінацію. Польськоукраїнські
відносини та конкретні дії Варшави і Києва не залишаються
непоміченими в Москві. Будь-яка польсько-українська ворожнеча
політичного, економічного або історичного характеру, є на руку Москві,
в той час як бездоганна, дружелюбна співпраця між нашими країнами,
відбивається на наших відносинах з Москвою і є свого роду лакмусовим
папірцем в польсько-російських відносинах. Польща, в будь-якому разі,
заплатила за своє ангажування в Україні високу ціну, і це було
погіршення відносин з Росією, якій є на руку політичні та соціальні
вірування в сусідніх країнах. Для того теж з підозрою і недовірою Росія
підходить до хороших польсько-українських відносин, оскільки вона
має цілком інший інтерес.
466