Partnerstwo dla Pokoju 20 lat później

Держав, і, можливо, ООН або НБСЄ), які допоможуть стабілізувати
ситуацію в Україні, забезпечити її економічний ріст, зміцнити
демократичний устрій та обороноздатність.
НАТО - Україна: зближення
Кооперація України з НАТО розпочалася зі вступу цієї країни до
Ради північноатлантичного співробітництва (РПАС) - покликаної
Альянсом в листопаді 1991 року з метою координації контактів між
державами Центральної і Східної Європи (попередньо членами
Варшавського договору, який припинив свою чинність в березні 1991
року або республіками Союзу Радянських Соціалістичних Республік, що
розпався 266 ) та членами пакту.
Прогрес в демократизації держави, вирішення проблеми
ядерної зброї 267 зробили з України більш вірогідну державу, яка одна
з перших - того ж самого року, коли погодилась на ліквідацію ядерного
арсеналу, тобто в 1994 - могла і хотіла зміцнювати свої відносини
з НАТО, приєднуючись до нової форми співпраці Альянсу з країнами
Центрально-Східної Європи, тобто „Партнерства заради миру”. Ця
програма повинна була збагатити теперішню співпрацю в військову
складову, між іншим в організацію навчань та миротворчих операцій
в рамках співробітництва з країнами НАТО. Незабаром, в рамах
розширеної формули партнерства (Індивідуальний план дій
партнерства України-НАТО), з 1995 року Київ ангажувався в участь
у миротворчій місії в Боснії і Герцеговині, а пізніше, завдяки Хартії про
особливе партнерство між НАТО й Україною, в Косові. Літаки Збройних
сил України допомагали в транспортуванні вантажу країн НАТО до
Афганістану 268 .
Київ не намагався стати членом НАТО, оскільки не хотів
ризикувати погіршенням відносин з Москвою 269 . У ситуації, коли Росія
з часів президентства Бориса Єльцина не проявляла дуже агресивного
266 R. Bartlett, Historia Rosji, Warszawa 2010; W. Serczyk, Historia Ukrainy, Wrocław-
Warszawa-Kraków, 2001.
267 Після від'єднання від Радянського Союзу, Україна отримала потужну частину
ядерного арсеналу СРСР і на початку 90-х років була третьою ядерною державою -
після США та Росії.
268 A. Szeptycki, Ukraina wobec Rosji. Studium zależności, Warszawa 2013.
269 Ibidem.
294