ХІМІЯ ПРИРОДНИХ СПОЛУК» 30-31 жовтня 2012 року - Тернопільський ...

СЕКЦІЯ 3. Стандартизація та організація виробництва лікарських засобів рослинного
походження
130
шовковиці методом абсорбційної спектрофотометрії в УФ-ділянці. Отримані результати
вказують на вміст у складі настойки поліфенольних сполук в межах 5,60 – 6,50 % при
величині відносної похибки визначення 1,17 %. Що дозволяє зробити висновок про
доцільність використання даної методики визначення суми поліфенольних у настойці листя
шовковиці.
КУПАЖ ОЛІЙ ЯК ПЕРСПЕКТИВНИЙ МЕТОД ПОКРАЩЕННЯ І СТАБІЛІЗАЦІЇ
ЇХ ЖИРНОКИСЛОТНОГО СКЛАДУ
Покотило О. С., Покотило О. О. 1 , Юзва Ю. М., Кравець Н. Т., Ониськів В. В.
Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя
1 ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я.Горбачевського»
Жирнокислотний склад олій суттєво відрізняється за вмістом і співвідношенням
насичених і ненасичених жирних кислот, а також за співвідношенням між вмістом
поліненасичених жирних кислот родин ω-3, ω-6 і ω-9. Власне від жирнокислотного складу
залежить, з одного боку, харчова і біологічна цінність олії, а з іншого – їх стабільність.
Адже при збільшенні вмісту моно- і поліненасичених жирних кислот у оліях зростає
інтенсивність їх окиснення. Необхідно відмітити, що природою створено натуральні
захисні органічні чинники – антиоксиданти, які забезпечують відносну стабільність
жирнокислотного складу олій з високим вмістом поліненасичених жирних кислот. Серед
розповсюджених на українському ринку оліях вміст природних антиоксидантів (вітамінів Е
та А) зменшується в ряді: лляна → ріпакова → оливкова → кукурудзяна → соняшникова
→ соєва → пальмова.
Виходячи із сказаного вище дана робота присвячена дослідженню фізико-хімічних
показників окиснювальних процесів у соняшниковій і ріпаковій оліях і їх сумішей. Метою
роботи є порівняльне дослідження стабільності (жирнокислотний склад, перекисне, йодне
число) соняшникової рослинної олії нерафінованої вищого ґатунку, рафінованої
дезодорованої та сумішей соняшникової і ріпакової олії, що зберігалися.
На основі одержаних результатів запропонована суміш соняшникової і ріпакової
олій, яка при збільшенні питомої ваги ріпакової олії до 30% у складі суміші призводить до
підвищення стійкості до аутоокиснення. За результатами аналізу фізико-хімічних
показників встановлено, що таке купажування соняшникової і ріпакової олій сприяє
стабілізації суміші від самоокислення під час зберігання впродовж 6 місяців.
Свіжоприготовлені зразки нерафінованої та рафінованої ріпакової олії містили значно
менше продуктів вторинного окислення (перекисне число 0,4-0,6), ніж такі ж зразки
соняшникової олії (перекисне число 2,3-3,9). Кожна із досліджуваних олій
характеризується домінуючою перевагою у її складі відносного вмісту певної жирної
кислоти. Так, у соняшниковій олії це лінолева кислота (ω-6), а у ріпаковій – олеїнова (ω-9).
Після зберігання впродовж 6 місяців нерафінованих олій відмічено збільшення кислотного
числа у соняшниковій олії в 8,3 рази, а в ріпаковій лише в 1,4 рази. Збільшення показника
перекисне число за той же період зберігання соняшникової та ріпакової олії склав 3,3 та 2,3
рази відповідно. Після зберігання впродовж 6 місяців для рафінованої олії показник
кислотного числа збільшився таким чином: у соняшниковій олії – в 2,7 , для ріпакової – в
1,5 рази. Водночас зафіксовано таке підвищення значень показника перекисного числа у
соняшниковій – в 4,5 рази, у ріпаковій олії – в 2,8 рази. Збільшення питомої ваги ріпакової
олії у складі суміші призводе до зменшення у складі купажної композиції концентрації α-
токоферолів та збільшення концентрації γ-токоферолів, що викликає синергетичний
антиоксидантний ефект.
Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Хімія природних сполук» 30-31 жовтня 2012 року