ХІМІЯ ПРИРОДНИХ СПОЛУК» 30-31 жовтня 2012 року - Тернопільський ...

СЕКЦІЯ 2. Фармакологічні та біохімічні дослідження лікарської рослинної сировини та засобів
на її основі. Фітотерапія на сучасному етапі розвитку медицини в Україні
62
Ендогенну інтоксикацію оцінювали за вмістом молекул середньої маси (фракції СМ 1
та СМ 2 ), які є маркерами даного процесу.
Встановлено, що через 4 дні після ураження в сироватці крові тварин на 8 %
збільшувався вміст СМ 1 (фракція, в якій переважають ланцюгові амінокислоти) і на 72 %
підвищився вміст фракції СМ 2 (переважають ароматичні амінокислоти). До кінця
експерименту вміст даних фракцій у сироватці крові збільшився у 1, 9 раза. Очевидно, це є
наслідком деградації білкових молекул в організмі уражених щурів та цитолізу
плазматичних мембран гепатоцитів.
Відомо, що тетрахлорметан є гепатотропною отрутою, яка, в першу чергу, здатна
пошкодити гепатоцити після її потрапляння до організму. Виявилось доцільним вивчити
вміст МСМ у печінці щурів після її ураження тетрахлорметаном.
Отримані результати показали, що вміст досліджуваних фракцій зазнав практично
одинакових змін: на 4-у добу експерименту фракція СМ 1 підвищилася в 1,45 раза, фракція
СМ 2 – в 1,4 раза. На 7-у добу дослідження фракція СМ 1 становила 153 % порівняно з
інтактним контролем, фракція СМ 2 – 142 %.
Таким чином, нами встановлено, що протягом 7 днів розвитку токсичного гепатиту
в організмі тварин поглиблюється ендогенна інтоксикація, на що вказує збільшення вмісту
МСМ як в сироватці крові, так і в печінці уражених тварин.
Такі глибокі метаболічні порушення потребують адекватних засобів корекції для
зняття симптомів гострої інтоксикації. Зазвичай ними можуть бути ентеросорбенти, що і
буде наступним етапом наших досліджень.
ОКИСНЮВАЛЬНІ ПРОЦЕСИ У СТАРЕЧИХ ЩУРІВ, УРАЖЕНИХ ІЗОНІАЗИДОМ,
РИФАМПІЦИНОМ ТА СПОЛУКАМИ ШЕСТИВАЛЕНТНОГО ХРОМУ, ПІСЛЯ
ЗАСТОСУВАННЯ ТІОТРИАЗОЛІНУ
Бурмас Н.І., Фіра Л.С.
Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського
Останнім часом особлива увага приділяється вивченню інтоксикацій, які обумовлені
медикаментозними препаратами, зокрема туберкулостатиками. Доведено, що
протитуберкульозні препарати порушують функціонально-біохімічну структуру печінки,
призводять до значних змін окиснювальних процесів в організмі. Останні інтенсивно
активуються під впливом важких металів, серед яких значне місце займають сполуки
шестивалентного хрому. У зв‘язку з потенційною загрозою, яку створюють реакційно
здатні метаболіти Оксигену, що утворюються в організмі за умов поєднаного впливу
туберкулостатиків та сполук шестивалентного хрому, доцільним є використання
антиоксидантів.
Метою даної роботи було дослідити ефективність застосування тіотриазоліну та
його вплив на окиснювальні процеси у старечих щурів уражених ізоніазидом,
рифампіцином та сполуками шестивалентного хрому. Експериментальне ураження білих
щурів-самців старечого віку масою 280-300 г здійснювалось за умов поєднаного
щодобового внутрішньошлункового введення ізоніазиду у дозі 0,05 г/кг, рифампіцину -
0,25 г/к, розчину біхромату калію – 3 мг/кг протягом семи діб. Тіотриазолін тварини
отримували внутрішньом'язево щоденно у вигляді водного розчину в дозі 7 мг/кг протягом
всього експерименту. Всі піддослідні тварини були поділені на три групи: 1-ша -
контрольні щури (вводили фіз. розчин); 2-а - тварини, яким вводили ізоніазид, рифампіцин
і розчин біхромату калію, 3-я - уражені тварини, яким протягом 7-ми діб вводили
тіотриазолін.Через 24 години після останнього введення туберкулостатиків здійснювали
евтаназію щурів під тіопенталовим наркозом. Об'єктом дослідження слугували гомогенат
Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Хімія природних сполук» 30-31 жовтня 2012 року