СЕКЦІЯ Дослідження хімічного складу лікарської рослинної сировини та перспективи створення на її основі лікарських засобів
СЕКЦІЯ 1. Дослідження хімічного складу лікарської рослинної сировини та перспективи створення на її основі лікарських засобів 5 ОДЕРЖАННЯ ТА ВЛАСТИВОСТІ ЛЕКТИНУ З КОРЕНЕВИЩ ЛІЛІЙНИКА РУДУВАТОГО (HEMEROCALLIS FULVA L.) Антонюк В.О 1,2 ., Панчак Л.В. 2 , Старикович М.О 1 . 1 Інститут біології клітини НАН України, 2 Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Лектини – молекули білкової природи, які селективно зв’язуються з вуглеводами та вуглеводними детермінантами клітин і тканин, не викликаючи при цьому хімічних перетворень молекул, з якими вони зв’язуються. З їх допомогою можна виявляти відповідні вуглеводи на поверхні клітин, досліджувати їх зміни при патологічних процесах, здійснювати діагностику ряду захворювань людини і тварин, диференціювати клітини та провадити очистку відповідних глікокон’югатів. Метою даної роботи було розробка методики одержання нового, раніше не описаного в літературі лектину з кореневищ лілійника рудуватого та дослідження його фізико-хімічних властивостей та вуглеводної специфічності. Лілійник рудуватий – багаторічна трав’яниста рослина висотою до 120 см родини Xanthorrhoeaceae з красивими великими квітами оранжевого кольору, що по формі і величині нагадують квіти лілії. Вирощується як декоративна рослина по всій території України, іноді дичавіє. Відомо, що рослина вміщує флавоноїди, похідні кофеїлхінної кислоти, стероїдні сапоніни, застосовується в Китайській народній медицині як діуретичний, відновлюючий протизапальний засіб. Враховуючи те, що родина ксантореєвих відноситься до однодольних рослин порядку спаржецвітих, які є недостатньо вивчені на наявність лектинів, нами було проаналізовано дану рослину на наявність манозоспецифічних лектинів, які є характерними для однодольних. Підземну частину рослини відмиту від землі подрібнювали і гомогенізували в співвідношенні 1:3 з 0,9 % розчином NaCl. Одержаний гомогенат центрифугували при 6000 g 10 хв. Надосадову рідину освітляли шляхом доведення рН до 4,5. Після повернення рН до 6,5 - 7,0 і білки надосадової рідини осаджували сульфатом амонію при 90 %-ному насиченні останнього. Утворений осад збирали центрифугуванням. Далі осад розчиняли у воді і після короткочасного діалізу проти води наносили на афінний сорбент. В якості афінного сорбенту використовували співполімер дріждового манану і крохмалю, спосіб одержання якого описаний раніше. Елюцію лектину з афінного сорбенту здійснювали за допомогою 2 % розчину D-манози, розчиненої в 0,05 М калій-боратному буферному розчині, рН 8,0. Вихід білка із колонки контролювали за екстинцією елюату при 280 нм. Фракції, що містили білок, об’єднували, висолювали сульфатом амонію і ставили на діаліз проти 0,02 М фосфатного буферного розчину. Після діалізу розчин наносили на колонку DEAE- Tojopearl, попередньо врівноважену тим же буферним розчином. Збирали фракції, які давали аглютинацію еритроцитів кролика і виходили з колонки іонообмінника в діапазоні концентрацій буферного розчину 0,02 – 0,1 М, рН 7,0. Після очистки чистоту одержаного лектину досліджували за допомогою диск-електрофорезу з поліакриламідному гелі (ПААГ) в кислій (рН 4,5) і лужній (рН 8,6) системах. Молекулярну масу субодиниць визначали за допомогою електрофорезу в ПААГ в присутності 0,1 % розчину додецилсульфату натрію. Вуглеводну специфічність одержаного лектину визначали за допомогою реакції пригнічення гемаглютинації еритроцитів кролика. Визначали найменшу концентрацію вуглеводу або глікопротеїну, яка давала 100 % пригнічення гемаглютинації чотирьох гемаглютинуючих одиниць лектину. В результаті було одержано лектин електрофоретичної чистоти з виходом ≈ 10 мг/кг сирих кореневищ. Одержаний лектин в концентрації 10 мг/мл не аглютинує еритроцити людини і аглютинує еритроцити кролика. α-метил-D-манопіранозид, D-фруктоза та D-тураноза є слабкими інгібіторами лектину. Інулін, гуміарабік, гепарин, глікоген печінки свині, лужна фосфатаза кишечника теляти, Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Хімія природних сполук» <strong>30</strong>-<strong>31</strong> жовтня <strong>2012</strong> року
- Page 1 and 2: МІНІСТЕРСТВО ОХОРО
- Page 3: Редакційна колегія
- Page 7 and 8: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 9 and 10: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 11 and 12: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 13 and 14: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 15 and 16: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 17 and 18: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 19 and 20: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 21 and 22: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 23 and 24: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 25 and 26: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 27 and 28: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 29 and 30: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 31 and 32: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 33 and 34: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 35 and 36: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 37 and 38: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 39 and 40: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 41 and 42: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 43 and 44: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 45 and 46: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 47 and 48: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 49 and 50: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 51 and 52: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 53 and 54: СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 55 and 56:
СЕКЦІЯ 1. Досліджен
- Page 57 and 58:
СЕКЦІЯ Фармакологі
- Page 59 and 60:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 61 and 62:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 63 and 64:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 65 and 66:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 67 and 68:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 69 and 70:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 71 and 72:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 73 and 74:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 75 and 76:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 77 and 78:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 79 and 80:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 81 and 82:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 83 and 84:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 85 and 86:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 87 and 88:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 89 and 90:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 91 and 92:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 93 and 94:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 95 and 96:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 97 and 98:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 99 and 100:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 101 and 102:
СЕКЦІЯ 2. Фармаколо
- Page 103 and 104:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 105 and 106:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 107 and 108:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 109 and 110:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 111 and 112:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 113 and 114:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 115 and 116:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 117 and 118:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 119 and 120:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 121 and 122:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 123 and 124:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 125 and 126:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 127 and 128:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 129 and 130:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 131 and 132:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 133 and 134:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 135 and 136:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 137 and 138:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 139 and 140:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 141 and 142:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 143 and 144:
СЕКЦІЯ 3. Стандарти
- Page 145 and 146:
СЕКЦІЯ Синтетичні
- Page 147 and 148:
СЕКЦІЯ 4. Синтетичн
- Page 149 and 150:
СЕКЦІЯ 4. Синтетичн
- Page 151 and 152:
СЕКЦІЯ 4. Синтетичн
- Page 153 and 154:
СЕКЦІЯ 4. Синтетичн
- Page 155 and 156:
Інгібування росту
- Page 157 and 158:
СЕКЦІЯ 4. Синтетичн
- Page 159 and 160:
СЕКЦІЯ 4. Синтетичн
- Page 161 and 162:
СЕКЦІЯ 4. Синтетичн
- Page 163 and 164:
СЕКЦІЯ 4. Синтетичн
- Page 165 and 166:
СЕКЦІЯ 4. Синтетичн
- Page 167 and 168:
СЕКЦІЯ 4. Синтетичн
- Page 169 and 170:
СЕКЦІЯ 4. Синтетичн
- Page 171 and 172:
СЕКЦІЯ 4. Синтетичн
- Page 173 and 174:
СЕКЦІЯ 4. Синтетичн
- Page 175 and 176:
СЕКЦІЯ 5. Онтогенез
- Page 177 and 178:
СЕКЦІЯ 5. Онтогенез
- Page 179 and 180:
СЕКЦІЯ 5. Онтогенез
- Page 181 and 182:
СЕКЦІЯ 5. Онтогенез
- Page 183 and 184:
СЕКЦІЯ 5. Онтогенез
- Page 185 and 186:
СЕКЦІЯ 5. Онтогенез
- Page 187 and 188:
СЕКЦІЯ 5. Онтогенез
- Page 189 and 190:
СЕКЦІЯ 5. Онтогенез
- Page 191 and 192:
СЕКЦІЯ 5. Онтогенез
- Page 193 and 194:
ЗМІСТ 197 СЕКЦІЯ: Дос
- Page 195 and 196:
ЗМІСТ 199 Сахацька І.
- Page 197 and 198:
ЗМІСТ 201 МЕМБРАН У Т
- Page 199 and 200:
ЗМІСТ 203 Вронська Л.
- Page 201 and 202:
ЗМІСТ 205 Фурса М. С.,
- Page 203 and 204:
ЗМІСТ 207 ОДЕРЖАННЯ