ХІМІЯ ПРИРОДНИХ СПОЛУК» 30-31 жовтня 2012 року - Тернопільський ...

СЕКЦІЯ 2. Фармакологічні та біохімічні дослідження лікарської рослинної сировини та засобів
на її основі. Фітотерапія на сучасному етапі розвитку медицини в Україні
63
печінки і сироватка крові. Активність окиснювальних процесів оцінювали за вмістом ТБКактивних
продуктів, продуктів окиснювальної модифікації білків (ОМБ) та молекул
середньої маси (МСМ).
При порівнянні показників ураженої групи тварин із контрольною встановлено, що
вміст продуктів ОМБ в сироватці крові підвищився на 39 %, однак після введення
тіотриазоліну інтенсивно зменшився (на 31%). Згідно наших даних, вміст ТБК-реагуючих
продуктів у сироватці крові у 3-ій групі на 25 % зменшився в порівнянні із 2-ою групою,
що вказує на позитивний вплив тіотриазоліну на процеси ліпопероксидації. Аналогічну
тенденцію спостерігаємо у печінці. Після ураження тварин ксенобіотиками
поглиблювалась ендогенна інтоксикація, що підтверджено зростанням вмісту МСМ у
сироватці крові на 58%, у печінці - на 32% при порівнянні із контрольною групою.Після
застосування тіотриазоліну цей показник вірогідно знизився (на 45% у сироватці крові та
на 26% - у печінці уражених тварин). В результаті проведених досліджень встановлено, що
тіотриазолін спричинив нормалізацію окиснювальних процесів в організмі тварин за умов
ізоніазид-рифампіциново-хромової інтоксикації, про що свідчить зменшення вмісту
продуктів ОМБ, ТБК-реагуючих продуктів та МСМ.
УЛЬТРАСТРУКТУРНІ ЗМІНИ РЕСПІРАТОРНОГО ВІДДІЛУ ЛЕГЕНЬ ЩУРІВ ПРИ
ЗАСТОСУВАННІ ІНФУЗІЙНИХ РОЗЧИНІВ - HAES-LX-5 % ТА ЛАКТОПРОТЕЇН З
СОРБІТОЛОМ
Волков К.С., Очеретнюк А.О., Яковлєва О. О., Азаров О.С.
Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, м. Вінниця
Вступ. Легенева патологія при опіковій хворобі до цього часу залишається
найчастішою, особливо в ранні періоди [Гусак и др., 2002]. Разом з тим, патогенез опікової
хвороби в цілому і зміни в легенях частково вивчені, що далеко недостатньо. Тим більше
відсутні переконливі дані щодо шляхів їх корекції інфузійними розчинами [Орлова и др.,
2005]. В останні роки для швидкого відновлення ОЦК широко використовують
низькомолекулярні гідроетілкрохмали (ГЕК) - комплексні інфузійні вітчизняні препарати
на основі багатоатомних спиртів – реосорбілакт, сорбілакт, лактопротеїн з сорбітолом.
Завдяки гіперосмолярності, вони викликають перехід рідини із міжклітинного сектора в
судинне русло, що покращує мікроциркуляцію і перфузію тканин [Козинець та ін., 2008].
Новий вітчизняний кровозамінник HAES-LX-5 % був розроблений в ДУ «Інститут
патології крові та трансфузійної медицини НАМН України» (м. Львів). Це комплексний
колоїдно-гіперосмолярний інфузійний препарат, який містить колоїдну основу –
гідроксиетильований крохмаль з ММ 130 000, п‘ятиатомний спирт ксилітол,
залужнювальний компонент натрію лактат, солі натрію, калію, кальцію та магнію хлориду.
Теоретична осмолярність препарату складає 890 мосмоль/л [Молчанов и др., 2003]. Дія
препарату на ультраструктуру легень в умовах експерименту в літературі відсутня. Дана
робота є фрагментом комплексного дослідження дії препату HAES-LX-5 %.
Метою дослідження був аналіз ультраструктурних змін в легенях щурів в умовах
експерименту (1,3,7 доба) при застосуванні інфузійних розчинів - HAES-LX-5 % та
лактопротеїн з сорбітолом для порівняння безпеки двох варіантів фармакотерапії.
Матеріали і методи. Експериментальні дослідження терапевтичної дії інфузійних
розчинів були виконані 40 білих щурах-самцях масою 170-180 г, які були розподілені на
групи: І – щурі, яким проводили катетеризацію стегнової вени; ІІ– щурі з встановленим
катетером у стегновій вені, яким проводилась внутрішньовенна інфузія розчином HAES-
LX-5 % або ІІІ – розчином лактопротеїну з сорбітолом протягом 5-6-ти хв у дозі 10 мл/кг та
ІV - 0,9 % розчином NaCl у тій же дозі (група контролю). Інфузію розчинів проводили раз
Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Хімія природних сполук» 30-31 жовтня 2012 року