ХІМІЯ ПРИРОДНИХ СПОЛУК» 30-31 жовтня 2012 року - Тернопільський ...

24
СЕКЦІЯ 1. Дослідження хімічного складу лікарської рослинної сировини та перспективи
створення на її основі лікарських засобів
ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ШПИНАТУ ГОРОДНЬОГО У МЕДИЦИНІ
Кернична І.З., Шидловська О.С., Поліщук І.Ю.
Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського
Овочі є джерелом багатьох поживних речовин, які необхідні для організму людини.
Вони позитивно впливають на імунну систему, обмін речовин, є джерелом вітамінів,
макро- та мікроелементів, органічних сполук тощо.
Серед овочевих рослин шпинат у багатьох країнах Західної Європи користується
великою популярністю. У США, за даними П.Ф. Пономарьова, шпинат займає третє місце
серед споживання овочів. Вживати шпинат городній в їжу рекомендують при
захворюваннях нервової системи, шлунково-кишкового тракту, порушенні росту у дітей,
анемії.
Метою даної роботи було вивчення морфологічних особливостей, хімічного складу,
способів вирощування та збирання шпинату городнього.
Шпинат городній (Spinacia oleracea L.) – однорічна, дводомна трав'яниста рослина
родини Лободових (Chenopodiaceae) заввишки до 30 см. Листки черешкові, великі,
округлої, овальної або серцеподібної форми, почергові, розміром 3-30 см завдовжки і 1-15
см завширшки. Поряд з формами з гладкою поверхню, є сорти з гофрованими листками.
Чоловічі рослини шпинату мають менші листки і швидше утворюють квітконосні стебла.
Жіночі рослини формують більш великі листки і утворюють насіння. Якщо листки стають
грубшими, вони є непридатними для споживання. Квітки непримітні, жовто-зелені, 3 - 4 мм
у діаметрі, визрівають у маленькі тверді плоди. Цвітіння рослин настає через 42 - 53 дні
після появи сходів, дозрівання насіння - через 35 - 55 днів після цвітіння. Насіння шпинату
велике, зеленувато - коричневе, зберігає схожість 3 - 4 роки.
Рослина скоростигла, довгого дня, відноситься до числа холодостійких, не
вимоглива до світла, однак при недоліку світлової енергії ріст затримується, тоді у листках
накопичується менше вітаміну С. В Україні вирощують кілька відомих сортів шпинату
городнього: Вікторія, Матадор, Красень Полісся, Велетенський, Вірофле.
Збирають шпинат у фазу листкової розетки через 8-12 тижнів після посіву. Дуже
важливо вчасно зібрати врожай рослини, оскільки після викидання квітконосних пагонів
вид стає непридатним для вживання, бо містить надлишок щавлевої кислоти, втрачає
поживні речовини, особливо білок. Розетки зрізують під першим листом, або висмикують
із коренем. Зберігають шпинат на нижній полиці холодильника в поліетиленовому пакеті
не більше двох діб. Для заготівлі на зиму його заморожують, або висушують.
Шпинат городній міститься цілий комплекс біологічно активних речовин, які
визначають його харчову і лікувальну цінність. У листках містяться протеїн, мінеральні
речовини, такі як натрій, калій, магній, кальцій, залізо, фосфор, а також каротин і вітаміни
С, РР, групи В. Великий вміст заліза і фолієвої кислоти сприяють лікуванню недокрів'я.
Високий вміст протеїну і комплекс вітамінів у поєднанні з великим вмістом мінеральних
речовин, сприятливо впливають на розвиток дитячого організму. Сік зі свіжих листків
шпинату рекомендують вживати при нестачі заліза в крові, ослабленні організму,
перевтомі, захворюванні ясен і як засіб для зміцнення нервової системи. Є відомості про
антиканцерогенну дію при систематичному вживанні шпинату.
Таким чином, враховуючи досвід використання шпинату городнього як овочевої
культури і в народній медицині, перспективним є фітохімічне дослідження виду, з метою
створення нових ефективних лікарських засобів з широким спектром біологічної дії.
Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Хімія природних сполук» 30-31 жовтня 2012 року