Вісник, 1905, ч.31 (9)

перегони, то все-ж таки журба піде за ним усюди, не втопить ся
в склянці пива апї не розвіє ся з вітром у полі. Защемить серце*
і його жінці, коли почує, що муж її не пішов до роботи, бо навіть
т. зв. „виграні“ страйки не приносять добра до хати робітника.
Коли отже в робітничій інстітуції вибух страйк, заворушило ся
в бюрі, неначе в муравлиську. Н е посилано по жандармів ані по
полїційних аґентів, як по мілітарних державах. Секретар запросив
начальника кравецького відділу, аби здав справу, яка причина.:
страйку. Показало ся, що робітники не* поступили льояльно, не
повідомивши його, чому покидають роботу. Таке поведене все
утрудню є мирне і швидке полагоджене спору, хоч і має значінє
протесту проти поведеня наставника. В таких випадках робітники,
знехтувавши свого беапосередного настоятеля, з гори відкидають
його посередництво і вдають ся в переговори безпосередно з вла-;
стигелями підприємства. В тім випадку лишила ся одна д о р о га:
візвати самих робітників перед дирекцію, аби виявили свої бажана.
Повідомлено отже робітників, аби вівторок вечером явили ся перед
Радою Спілкової Крамниці. Коли прийшло засїданє, випитано насамперед
наставника, яка, на його думку, може бути причина
страйку. Начальник пояснив, що завважив між робітниками пезадоволене,
від коли почав вимагати від них солїднїйшої і докладнїйшої
роботи, а се незадоволене зросло, коли нриймив двох здібнїйш'их
челядників. Попередній начальник того відділу завинив*
чимало недбальством і незнанєм діла. Т епер, на думку нового начальника,
приходило ся змусити здеморалізованих робітників до
дбалїйшої праці, або евентуально віддалити кількох нездібних.
Жалї робітників, аавізваних потім у комплетї до салї за с і­
дань, обертали ся коло того* що мало мають зарібку. Вже від ііів
року так мало було роботи, що ледви мають із чого вижити. В ід
коли-ж приймлено двох нових до варстату, зачали ся для всіх
старших дійсні злидні, тим більше, що буцїм-то робота не зовсім·
справедливо буває роздїлю вана. Принесено друкований реґулямін
унїї і покликувано ся на постанову, що робота у варстатї яае
бути рівно розділена, бо кравцї переважно роблять на акорд, дома.
В се-ж таки не були робітники в силі виказати, що з сього погляду
дїєть ся комусь із них кривда. Тремтіла в їх скаргах і нота жалю
і почутя кривди і обурбня на інтрузів, про те провірювані рівночасно
факти говорили невмолимим голосом цифер щось ииьше. Деякі
з давніх робітників віддавали роботу так недбало викінчеау, їцо-