Вісник, 1905, ч.31 (9)

прилучили ся трохи пізнїйше Маркевич (цізнїйше муж знаної
письменниці' Марка Вовчка) і ин. Українофільство того товариства
носило демократично-освободний характер виражений в боротьбі
з кріпацтвом, і опирало ся на панславістичпих основах, бо його
члени мріяли про єдність між славянськими племенами, серед яких
вони домагали ся самостійного становища для^У країнцїв.^ДІ^діравительство
признало такі мрії полїтичд о ^ -н ^ б ^ п е^ и м и ^ п о к а р а л о
більше або меньше тяжко його членів, а навіть декого з їх близьких
зн іїи о м и ^
Що тикаєть ся великоруських
письменників, то одні з них не звернули ніякої уваги на
своїх українських братів, иньші знов не тільки віднесли ся до них
прихильно, але й давали їм місце в своїх виданях. Так статя
К вітк и^^ про українську правопись, зрештою
писана по великоруськи, появила ся в „ М а я к і“ , а його українські
о п о в д а н я : „Салдацькйй Т їатрет“ і „Божі дїти“ надруковані
в „Утренней З в із д і^ л и ^ У т р е н н ^ й Зарів“ ; кілька байок Гребінки
надруковано в „Утренней З в і з д і “ , а його переклад „Полтави“
Пушкіна — по части також там, а по части в „Московскомъ Т е ­
л е г р а ф і“. Свій альманах українських творів ріжних авторів збирав
ся Гребінка випускати частинами при „Отечественныхъ Запискахъ“
Краєвского, але найшов пе^щпкоду^в Б елїцекім, що завідував
відіїлоиГ літературної критики. Відношене цензури до української
літератури б у л о ^ ш с е ^ щ е ^ ^ їк ^
„Байки“
Глїбова найшли собі місце павіть в офіціяльних „Черпиговскихъ
В йдом остяхъ“. Так отже Українці', як народовці' і демократи, находили
собі в початку X IX ст. до