Вісник, 1905, ч.31 (9)

10В
лїки та на ворожки пусто-дурно. Ліпше було би посправляти яку
одежинку на діти.
— Отеє ти, Аничко, розумно говориш. За се тебе хвалю.
Але ти ще собі тото май у тямцї, що ти найліпша ґаздиня в селі':
ми доробили ся з нічого, а все зза твого стараня. Тай я собі розрахував,
що на тебе не жаль видати, бо як поздоровієш , то ти все
відробиш. Ти, небого, варта видатку. Я тебе сильно павижу тай
тому не жалував би нічого, лиш аби тебе до здоровля привернути.
Й о й ! Таж я стратив ся-б, як би по твоїй смерти роздумав, що я
тобі на лїк жалував. А ну-ж би було помогло ! Бо я знаю, що без
тебе змарнує ся ціле господарство тай я такої ґаздині’ ніде не дістану.
Пильнуй ся-ж, Аничко, аби тобі лекше було. Н е бери собі
тото пусте до голови. Ти собі лежи як нанї та прибагай собі все,
що схочеш, лиш не жури ся, бо то тобі не виходить на здоровлє.
А я тобі подам усе готове під руки, аби ти й пташачого молока
вабажала. А ничко! а подиви ся-ж весело на мене. Н е будеш уже
журити ся
— Н е буду.