You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
своє робити. То баба з пекла родом. Він же не може заєдно бути<br />
при них, аби в кождій хвилі* постояти за Марійку.<br />
Прийшли так до дому. ІІавлїна побачивши їх разом, та ще<br />
Марійку заплакану, а мужа насупленого, догадала ся від разу, що<br />
Марійка мусїла пожалувати ся. В одній хвилі обдумала плян, щоб<br />
„Марійчині інтриґи“ ударемнити.<br />
Заки Олесь здіймив із себе футро, ІІавлїна відізвала ся<br />
— Знаєш, наша папна булки з дому виносить. Я від довшого<br />
часу зміркувала, що мені* нестає булок, а нині* я таки вилапала її,<br />
як сховала булку в кишеню.<br />
— Противно, вона булку з ’їла, бо була голодна...<br />
— Вона так тобі казала Т о неправда, я знайшла булку в її<br />
кишені...<br />
Олесь пе знав, що сказати.<br />
— Слухай, жінко, ти неправду говориш, Марійка говорила<br />
мені* инакше...<br />
— То я діж дала ся, що ти мені вже не ймеш віри То вона<br />
у тебе правдомовна, а я нї Ну, гарного я діждала ся, бодай була<br />
не дожила того...<br />
Тепер Олесь збентежив ся. Справді* не знати, кому тут вірити.<br />
Марійка признала ся в правді*, що взяла булку, та не сказала,<br />
чи її з’їла. Чорт не розбере...<br />
ІІавлїна не дала йому до слова прийти.<br />
— Я дальше так пе видержу, ся небога зачинає між нами<br />
робити ріжницю, хоч ми до того часу жили в примірній згоді...<br />
Вона мене з сьвіта зж ене...<br />
— Мовчи, — гримнув Олесь, не оглядаючи ся що в кімнаті*<br />
була Ґлїкерця і Несторцьо. — Т ут ти всьому винувата. Чого вчепила<br />
ся дівчини Чого їй не даєш ж ити Х иба-ж вона має бути<br />
в мене за помивачку Най пильнує школи, а пе шафликів. Я того<br />
не стерплю. Тям, що я буду мусів М арійку дати знов на станцію<br />
і буду за неї платити, але тоді вимагати буду того, що вже тобі<br />
раз говорив...<br />
Ґлїкерця видячи, що заносить ся між ними на таку бучу, якої<br />
ще не бачила, вийшла мерщій з хати.<br />
— Добре, — каже Павця, — Глїкерця виїде ще сьогодня<br />
з Перемишля, але і твоя ґрандесса тут не сьміє бути... Та не д у <br />
май, аби я на те позволила, щоб ти хоч один крейцар видав на<br />
л е ї... Н е позволю скривдити себе і своєї дитини... То собі запиши.
Change language