You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
так само буде мучити вас голодом, посилками і ординарною робот<br />
о ^ поки з хати їй не вступите ся... В ідійде Пташок, то вона сама<br />
вишукає вам на жениха першого ліпшого гольтіпаку і таки вас<br />
змусить до того... Я її знаю як лихий шеляг. Ви будете мусїли<br />
для вашого супокою, для домашнього супокою вашого брата вступити<br />
ся і вийти замуж за першого ліпшого з краю. А в такім разі*<br />
не ліпше-ж вийти за того чоловіка, якого знаете вже кілька л іт <br />
Я його не від нині знаю, і можу вам заручити, що добрячий<br />
хлопчисько.*.<br />
М арійка слухала тої намови і мусїла признати, що арґументація<br />
була розумна. Н е тепер, то в четвер. Вона як та придорожна<br />
цьвітка не встереже ся, щоб її хто не зірвав. Вона не сьміе<br />
мати вибору, кому в руки попаде ся. Чи-ж може змінити те, що<br />
доля заставила її рости ири д о р о зі В сі злі сили змовили ся на<br />
те, аби її бідну заморити.. Нехай же буде що хоче, коли не може<br />
виплисти!...<br />
Т акі мисли вертіли її мозок, коли Р адедька на хвилю замовкла<br />
вижидаючи, яке вражіне зроблять її слова.<br />
— Н у, що-ж М аріечко Як гадаете Послухайте моєї ради,<br />
бо вона щира.<br />
М арійка зітхнула тяженько і проговорила ледво чутним голосом<br />
:<br />
— Нехай дїєть ся воля божа, коли таку мені послав долю ...<br />
Нема для мене иньшої ради.<br />
— От видите, от видите, я знала, що ви мене послухаєте,<br />
бо ви розумна людина. Ото бідний Пташок утішить с я ! Він так<br />
нудьгує за вами, що аж помарнів...<br />
Радедька встала і вийшла до кухні, щоб звістити радісну<br />
новину своїй приятельці Поницькій. Павлїна сиділа весь час у кухні<br />
і придержувала при собі Н есгорка, щоб не перешкаджав.<br />
— Н у і як же — питає Р адецьк ої.<br />
— Всьо гаразд. З разу дала Пташкови гарбуза, та як я їй<br />
стала річ толкувати і намовляти, то послухала і згодила ся.<br />
— Слава-ж тобі Г осподи! — каже Павлїна. — Б уде мати<br />
сирота забезпечену долю...<br />
— І я дякую Вогови, що мені допоміг уговорити її... Л агідністю<br />
всьо з нею можна зробити. Т епер оуде вам уже лекше.<br />
Павлїна подумала: „Чорта би ти з’їла, чи вона тебе послухала<br />
би, як би не бояла ся мене“, а в голос проговорила:
Change language