Вісник, 1905, ч.31 (9)

Українська Народна Партія.
В геройській боротьбі російських революціонерів 19 го віку
з російським царством брала участь також Україна і найкрасші
її діти клали свої голови на побоевищи револю ції за здійснене
найвисших людських ідеалів. Але їх участь у російськім революційнім
руху не мала національного українського характеру анї не
старали ся вони — з виїмком звісної Чигиринської справи 1877 р .1)
— підняти українські народні маси, так що українського
революційного руху в Р о сії до педавна зовсїм не було. Аж конець
19-ого і початок 2 0 -ого віку зазначив ся на російській Україні
повстанем кількох революційних організацій з національним українським
характером.
Одною з тих орґанїзацій е й Українська Н ародня Партія
(У. Н . II.) 2), яка доси зазначила своє істпованє тільки трьома
брошурами та невдачним динамітовим замахом на памятник Пушкіна
в Харкові (в осени 1904 р .), мотивованим у окремій проклямації
тим, що „Пушкін у своїх писанях (Полтава) нарушав честь України,
а до того памятник росийського письмепника на українській землі
зайвий, коли не нозволяеть ся ставити там таких памятників діячам
українського народа“ 3).
*) Див. С. М. К р а в ч и н с ь к и й (С т е п н я к), Підземна Росія. (Вид. Спілка
1901), розділ: „Яків Стефанович“, стор. 36—46.
2) Про иньші, с о ц іа л і с т и ч н і українські організації v i d e в моїй статі
»3 сучасного робітницького руху« уступ »IV. Стан української
с о ц іа л ь н о ї демократії в Австрії і в Росії, ЛНВ. 1904*, ки. XII, стор.
176—182 (науковий віддїл).
3) Див. »Письма з Киї в а« в 265 ч. »Дїла« з 7 н. ст. грудня 1904.
Київський кореспондент »Діла« осуджує, сей замах, уважаючи його шкідливим
для української справи дразненєм росийської суспільности.