Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
Так, я мушу збожеволіти, та тілько-б ш ви дче! Т ілько-б<br />
ш видче!...<br />
Одинацятий уривок.<br />
...бранців, купку тремтячих, переляканих людий. Коли їх виведено<br />
з ваїону, товпа ревнула — ревнула як той величевний, лютий<br />
пес, у якого ланцюх короткий і не міцний. Ревнула й замов,<br />
кла важко дихаючи, а вони йшли щільно збивши ся до купи, застромивши<br />
руки в кишенї, облесливо всьміхаючи ся блідими губами<br />
й ступали так, немов би їх мали зараз ударити з заду кійком по<br />
під колїна. Але один із них ішов трохи осторонь, спокійний і поважний,<br />
без усьмішки, і коли я стрінув ся з його чорними очима,<br />
я прочитав у цих отверту, неприкриту ненависть. Я ясно д оба-1<br />
чив, що він гордує мною й чекае від мене всього : коли я зараз<br />
стану вбивати його безоружного, то він не скрикне, пе стане обороняти<br />
ся, оправдувати ся — він чекає від мене всього.<br />
Я побіг разом із юрбою, щоб іще раз зустріти ся з його поглядом<br />
і се менї вдало ся, коли вони вже входили в хату. Він<br />
увійшов остатній, пропускаючи вперед себе своїх товаришів, і ще<br />
раз глянув на мене. І тут я побачив у його чорних, великих без<br />
зїньок очах таку муку, таку безодпю жаху й божевілля, неначе я<br />
зазирнув у найнещасливійшу на сьвітї душу.<br />
— Хто се, з очима — запитав я в конвойного.<br />
— Офіцер. Божевільний. їх багато таких.<br />
— Як його звати <br />
— Мовчить, не каже. 1 свої не знають. Так, приблуда якийсь.<br />
Його вже раз винято з петлї, та що вже !...<br />
Вояк махнув рукою й зник за дверима.<br />
І от тепер у вечері я думаю про нього. Він один серед ворогів,<br />
яких уважає гідними на все, і свої не знають його. Він<br />
мовчить і терпляче чекає, коли можна буде на віки покинути сей<br />
сьвіт. Я не вірю, що він божевільний, і він не страхополох : він<br />
один тримав ся з достойністю, один із купи сих тремтячих, переляканих<br />
людий, яких теж, очевидно, не вважає своїми. Щ о він<br />
думає Яка безмежна розпука мусить бути в душі сього чоловіка,<br />
який умираючи не хоче сказати свого ім ен и ! На віщо імя Він<br />
скінчив рахунки з житєм і з людьми, зрозумів їх справжню вартість,<br />
і не має їх довкола нього, анї своїх, анї чужих, хоч як би
Change language