Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
шум пересовуваних крісел у порожніх покоях був страшенно голосний<br />
і налякав мене.<br />
— Ждати-му так смерти. А дж е все одно тепер, — рішив я.<br />
В умивальнику ще була вода, дуже тепла, й я напомацки<br />
вмив ся й витер лице рушником. Там, де лице було розбите, дуже<br />
пекло й щипало, і мені схотіло ся подивити ся на себе в зеркало.<br />
Я засьвітив сірник і при його нерівному, слабому сьвітлї на мене<br />
з пітьми глянуло щось таке гидке й страшне, що я мерщій кинув<br />
сірник до долу. Здаеть ся, ніс був перебитий.<br />
— Тепер усе одно, —* подумав я. — Нікого се не обходить.<br />
І мені зробило ся весело. З дивними жестами й Гримасами, пеначе-б<br />
я був у театрі й грав злодія, пішов я до креденсу і почав<br />
шукати, чи пе зосталось чого їсти... Я ясно розумів непотрібність<br />
усіх сих кривлянь, але мені так подобало ся. І їв я так само<br />
з Гримасами, удаючи, що я дуже захланний.<br />
Але тиша й пітьма лякали мене. Я відчинив кватирку на подвірє<br />
і почав слухати. З початку, мабуть тому, що перестали їздити,<br />
мепї здавало ся цілком тихо. І не стріляно вже. А ле незабаром я<br />
ясно розібрав далекий гук голосів, крики, тріск чогось надаючого<br />
й регіт. Я глянув на н е б о : воно було червоне й швидко бігло.<br />
І хлїв, що був насупротив мене, і брук на иодвірю, й собача будка<br />
були помальовані так само червоним. Тихенько покликав я з вікна<br />
собаку<br />
— Нептуне !<br />
Але в будці ніщо не поворухнулось, а коло неї я розгледів<br />
у червоному сьвітлї блискучий уривок ланцюха. Далекий крик<br />
і гуркіт чогось падаючого все зростали і я зачинив кватирку.<br />
— Ідуть с ю д и ! — подумав я і почав шукати, де-б сховати<br />
ся. Я обійшов усі покої крім кабінету, куди я не хотів заглядати.<br />
Я знав, що він сидить у своїм фотелі коло стола заваленого книгами,<br />
і тепер се було-б для мене неприемно.<br />
Ступнево мені почало здавати ся, що я ходжу не са м : довкола<br />
мене в пітьмі мовчки рушались якісь люди. Вони майже торкали<br />
ся мене й один раз чиєсь ледове диханє кригою торкнуло ся<br />
моєї потилиці.<br />
— Хто тут —- пошепки запитав я, але кїхто не відповів.<br />
А коли я знову пішов, вони носунули за мною, мовчазні й<br />
страшні. Я знав, що се мепї здаеть ся тому, що я хорий і що<br />
£ мене очевидно почипаєть ся горячка, але не міг перемогти
Change language