Вісник, 1905, ч.31 (9)

говорять лихо, з галицьким виговором і акцентом, окрім хиба голови
„Д р уга“ д. Глушкевича, др. Копач ось що пише дал ї:
„Та ще більше чим у тій великорущинї, видко було нехибну
щирість обох бесідників у змісті їх рефератів. Для мене вони
чимсь зовсім новим і надзвичайно цікавим. І так з історії „Д руга“
довідав ся я, що се товариство в першім році свого заснована
т. йн. перед десятьма роками мало лише 24 членів, а тепер має ·
1 2 4 ; що „Д р угь “ вже довший час стоїть у напружених відносинах
до своїх „старих'1 тобто до т. зв. „русско-народной“ партиї ; що
„Д ругъ“ вже нераз і не два жадав, щоби та партия перестроїла
ся „соотвйствующе духови времени“, но все надармо ; що через
те в нутрі „Д руга“ йде безнастанна борба між „поступовцями“
а „консерватистами“, яких піддержують „старі“, так що послїдаий
видїл „ліберальний“ (15 лютого 1904) вибрано при великій і міцній
опозициї „консервативних“ ; що однак повороту в зад не може
бути, бо загальний з’їзд молодежи (роз. „твердої“) в осени 1902
виразно витичив собі ту нову дорогу, а витичив єї не ізза якоїсь
хвилевої примхи чи забаганки, лиш під впливом широких і сумних
досьвідїв на широкім сьвітї підчас с^цесиї рускої академічної мо^
лодежи з львівского унїверзитету : тоді всюда по инших унїверзитетах
гляділи на „русскую “ молодїж з Галичини з погордою і презирством
за єї ретроґрадність, безідейність і незнане „русскагд
литературнаго язы ка“ і т. д. Отже поворот у зад ніяк неможливий;
alea ia cta e s t ! Я довідав ся дальше з тої-ж істориї, що
„ Д р угъ “ дуже запопадливо займає ся ширенєм тих нових своїх
кличів, передусім же науки великорускої мови (яко символа єдиньетва
Галицкої Р уси з рештою Р уси аж по Камчатку). Члени
„Д р уга“ старають ся впливати і на молодїж ґімназияльну у тім
дусї і їздять по читальнях та філіях Общества ім. Качковского
в характері делєґатів „Д руга“, очивидно з відповідними промовами,
і самі пильно розчитують ся в найкрасших творах „русской“ літератури.
В однім послїднім році закуплено до бібліотеки товариства
щось за 4 0 0 корон книжок.
„Щ о се не була муста самохвальба, се можна було бачити
вже із іцирости голосу прелєґента. Та наглядний доказ на те дала
програмова бесіда голови товариства тов. Глушкевича. Про напрям,
характер і тон тої промови може сьвідчити мабуть найліпше
та обставина, що підчас неї тай ізза неї вийшов демонстративно
із салі конзуль Иустошкин а враз із ним найповажцїйші „старі“