Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
І нараз на єдину божевільну, невимовно щасливу хвилину<br />
нені стало ясно, що все се брехня й ж адної війни нема. Нема ані<br />
вбитих, анї трупів, анї того жаху звихнутої рівноваги безпомічної<br />
дуйки. Я сплю горілиць і менї снить ся страшний сон, як іще було,<br />
коли я був малим : і сї мовчазливі, сумні покої, спустошені страхом<br />
і смертю, і я сам із якимсь диким листом у руках. Брат<br />
живий і усі вони сидять і пють чай і чути, як брязчить начипє.<br />
...Круки крячуть...<br />
Ні’, се правда. Неіцасиа земле, адже се правда! Круки крячуть.<br />
Се не вигадка якогось писаки, який шукає дешевих ефектів;,<br />
божевільного, що зсунув ся з глузду. Круки крячуть. Де мій браг<br />
В ін був ласкавий, великодушний і нікому не бажав зла. Де він <br />
Я вас питаю, кляті вбийники ! П еред цілим сьвітом питаю вас,<br />
кляті вбийники, круки, що сидите на трунах, нужденні, слабоумні<br />
з ь в ір і! Ви зьвірі. За віщо ви вбили мого брата Коли-б ви мали<br />
обличя, я дав би вам поличника, але ви не маєте лиця, в вас морда,<br />
хижого зьвіря. Ви прикидуєте ся людьми, але під рукавичками я<br />
бачу кіхтї, під капелюхом сплющений череп зьвіря; за вашою розумною<br />
розмовою я чую сховане божевілє, що брязчить ржавим<br />
ланцюхом. І цїлою силою моєї скорботи, моєї нудьги, моїх зганьблених<br />
думок я проклинаю вас, нуж денні, дурні зь в ір і!<br />
Останній уривок.<br />
„...від вас ми ждемо обновлення ж и т тя !“— вигукував бесїдникг<br />
на силу втримуючись на стовпику, балянсуючи руками й колихаючи<br />
прапор, на якому великими буквами було написано: „Геть<br />
з війною !“ — „Ви молоді, ви, яких житє лише починаєть ся, обороніть<br />
себе й будучі покоління від сього жаху, від сього бож е<br />
вілля. Н е сила терпіти, кров заливає очи. Н ебо падає на голови,<br />
вемля розступаєгь ся під ногами. Добрі лю ди...“<br />
Юрба загадково гула й голос бесідника хвилинами губив ся<br />
в сьому живому й грізному шумі.<br />
„Н ехай я божевільний, але я говорю правду. В мене батько<br />
й брат гниють там як здохлятина. Порозпалюйте ватри, понакопуйте<br />
ям і понищіть, поховайте зброю. Поруйнуйте касарнї й поздіймайте<br />
з людий се блискуче вбране божевілля, позривайте його. Не сила*<br />
терпіти... Люди вмирають,..“
Change language