You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
й те, що далеко, я бачу так само ясно, як те, що було й що<br />
близько, і муки обнаженого мізку — безмірні.<br />
Сї діти, сї маленькі, невинні д їт и ! Я бачив їх на вулиці, коли<br />
вони бавили ся в війну і бігали одно за одним і хтось уже плакав<br />
тоненьким дитячим голосом — і щось здрігнуло ся в мені від<br />
жаху й відрази. І я вернув до дому, і настала ніч — і в огняних<br />
мріях, подібних до пожежі серед ночи сї маленькі, ще невинні дїти<br />
зробили ся ватагами дїтий убійників.<br />
Щ ось лиховісне горіло широким і червоним огнем, і в диму<br />
ворушились дивоглядні, почварпі дїти з головами дорослих убійників.<br />
Вони стрибали легко й зручно, як пустотливі козлята, й дихали<br />
тяжко, мов хворі. Роти їх подабали на жабячі пащі й роззявляли<br />
ся судорожно й широко; під прозорою шкірою їхніх голих<br />
тіл понуро бігла червона кров — і вони вбивали одно одне, граючись.<br />
Вони були страшнїйші за все, що я бачив, бо-ж вони були<br />
манесенькі й могли проникнути усюди.<br />
Я дивив ся в вікно, й одно маленьке побачило мене, усьміхнуло<br />
ся і поглядом попрохалось до мене.<br />
— Я хочу до тебе, — сказало воно.<br />
— Ти вбеш мене.<br />
— Я хочу до тебе, — сказало воно й нараз страшенно зблідло<br />
й почало дряпатись у гору по білій стїнї, як той щур, достоту,<br />
як той голодний щур. Воно обривало ся й пищало і так швидко<br />
мелькало по стїнї, що я не міг встежити за його поривчастими, наглими<br />
рухами.<br />
— Воно може пролізти по під дверима, — жахаючись подумав<br />
я, і неначе вгадавши мою думку, воно стало вузеньке і довге<br />
і швидко, махаючи головкою улізло у темиу шпарку під парадними<br />
дверима. Але*ж я встиг сховатись під ковдрою і чув, як воно маненьке<br />
шукає мене по темних покоях, обережно ступаючи манюсенькими<br />
босими ніжками. Дуже поволеньки, спиняючись, підходило до<br />
мого покою й увійшло в нього; і довго я нічого не чув, анї руху,<br />
анї шелесту, немов би коло мого ліжка не було нікого. І от під<br />
чиєюсь маленькою рукою почав підіймати ся край ковдри, і зимне<br />
повітрє кімнати торкнуло ся моїх грудий і лиця. Я міцно тримав<br />
ковдру, але вона уперто відділяла ся 8 усіх б о к ів ; і от ногам моїм<br />
відразу стало так зимно, немов вони попали в воду. Тепер вони<br />
лежали беззахистні в зимній темряві покою, і воно дивило ся<br />
на них.
Change language