You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
вають і питають бліднучи: чому так багато божевільних Адже<br />
ранїш ніколи ие було так багато божевільних.<br />
— Адже ніколи раніш не було так багато божевільних! —<br />
говорять вони бліднучи, і їм хочеть ся вірити тепер, що се сьвітове<br />
насильство над розумом пе торкнеть ся їхнього слабого<br />
розуму.<br />
— А дж е бились люди й ранїш і завше й нічого такого пе<br />
було Боротьба — закон життя, - говорять вони переконано й<br />
спокійно, а самі бліднуть, а самі шукають очима лікаря, а самі<br />
кричать: води, швидче склянку води!<br />
Вони радо поробились би ідіотами, отсї люди, аби лише не<br />
чути, як хитаеть ся їх розум, як у нерівній боротьбі з безрозсудністю<br />
зиесилюєть ся їх розсудок. В сї дні, коли там без перестанку<br />
з людий роблять ся труни, я не міг знайти собі спокою й бігав<br />
по людях і багато чув сих розмов, і багато бачив сих облич із робленою<br />
усьміш кою; вони впевняли, що війна далеко й їх не обходить.<br />
Але ще більше стрів я неприкритого, правдивого жаху й безнадійних,<br />
гірких сліз і нелюдських криків розпуки, коли найбільший<br />
розум, напружений до останньої міри, викрикувап із людини<br />
останнє благане, останній свій проклін:<br />
— Коли-ж скінчить ся та божевільна різпя <br />
В одних знайомих, у яких я не був давно, може навіть кілька<br />
років, зустрів я несподівано божевільного офіцера, поверненого<br />
з війни. Він був мій шкільпий товариш, але я не пізнав його; та<br />
його не ііізнала й рідна мати, що народила й о г о ; коли-б він був<br />
пролежав цілий рік у могилі, то й тоді він був би більш похожий<br />
па себе, як тепер. В ін посивів, став цілком біл и й ; риси його обличчя<br />
мало перемінили ся, але він мовчить і слухає щось — і се<br />
кладе на його лице печать такої віддалености від усього, такої<br />
чужости всьому, що з ним страшцо заговорити. Як розказувано<br />
його кревним, збожеволів він т а к : вони стояли в резерві, коли су <br />
сідній полк пішов в атаку. Люди бігли й кричали „ у р а !“ так голосно,<br />
що майже заглушували вистріли, — і нараз замовкла стрільба,<br />
і нараз замовкло „ у р а !“ і нараз настала могильна тиша: се вони<br />
добігли й почали бити ся багнетами. І сеї тиші не витримав його<br />
розум.<br />
Тепер він спокійний, поки коло нього говорять, шумлять,<br />
кричать; тоді він прислухаєть ся й ж д е ; а коли бодай на хвилину<br />
настане тиша — він хапаєть ся за голову, біжить на стіну, па<br />
ЛЇТЕРАТ.-НАУК. ВІСГНИК XXX. 11
Change language