Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
В ін мав досить сили й розсудливости, щоб не скрикнути.<br />
Лице його побіліло і очи майже вилізли на лоб, величезні, як ті<br />
волові міхурі, але він не скрикнув. Він тихенько встав, навіть не<br />
подякував менї й пішо;в до дверий, хитаючи ся і судорожно стримуючи<br />
кроки. В ін побоювавсь, що иньші догадають ся про пожежу<br />
і не дадуть утекти йому, єдиному вартому ратунку й життя.<br />
М ені зробило ся бридко і я теж вийшов із театру, та й не<br />
хотілось мені занадто рано зрадити своє інкоґнїто. На вулиці я<br />
подивив ся на той бік небозводу, де була війна — там усе було<br />
спокійно, н нічні, жовті від сьвітла ліхтарів хмари сунули ся поболи<br />
й спокійно. „Може се все сон і ж адної війни нем а“ — подумав<br />
я зведений спокоєм неба й міста.<br />
Але з-за рога вулиці* вискочило хлопя радісно вигукуючи:<br />
— Громова битва! Величезні втрати. Купіть телєґраму, нічну<br />
телеграму!<br />
Коло ліхтарні прочитав я її. Чотири тисячі трупів. У театрі<br />
напевне було не більше тисячі душ. І цілу дорогу думав я : чотири<br />
тисячі трупів.<br />
Тепер мені страшно приходити в мою запустілу домівку. Щ е<br />
тілько встромлюю ключ у замок і дивлю ся на німі плоскі двері,<br />
а вже чую всї порожні покої, по яких зараз піде озираючись чоловік<br />
у капелюсі*. Я добре знаю дорогу, але-ж уже на сходах починаю<br />
сьвітити сірники й сьвічу їх, аж поки знайду сьвічку. До<br />
братового кабінету я тепер зовсім не ходжу, він тепер запертий —<br />
8 усім, що в ньому є. І сплю я в їдальні, куди цілком переселив<br />
с я : тут спокійнїйше й повітрє неначе заховує ще сліди розмов<br />
і сьміху й веселого брязку начиння. Іноді я ясно чую скрипінє<br />
сухого пера — і коли лягаю в постіль...<br />
Пятнацятий уривок.<br />
...сей безрозсудний і страшний сон. Неначе з мізку мого знято<br />
кістяне покривало, і беззахистний, обнажений він покірно й ж а д і<br />
бно всисає в себе всї страхіття сих крівавих і божевільних днів.<br />
Я лежу цілком скулившись і весь уміщую ся на двох аршинах<br />
місця, а гадка моя обхоплює цілий сьвіт. Я дивлю ся очима всіх<br />
людий і слухаю їхніми вухами; я вмираю разом із убитими; разом<br />
із раненими й позабутими сумую і плачу, і коли з чийого тіла біжить<br />
кров, я почуваю біль від ран і мучу ся. І те, чого не було,
Change language