2007. – № 2

ДІЯЛЬНІСТЬ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ УКРАЇНИСередньострокові пріоритети подальшогоінституційного розвитку державної служби:• формування кваліфікаційних вимог додержавних службовців центральних та місцевихорганів виконавчої влади на основі змінивимог до змісту їх діяльності;• трансформація змісту діяльності державнихслужбовців відповідно до сучасних умоврозвитку суспільства та стандартів демократичногоурядування;• продовження розвитку системи законодавствапро державну службу в контексті розвиткуадміністративного права;• реформування системи професійногонавчання державних службовців;• пошук, упорядкування, пропаганда тавпровадження в сучасну практику кращихнаціональних адміністративних традицій;• подальша європеїзація державної служби,її практична інтеграція до європейськогоадміністративного простору;• побудова сегменту «Електронного уряду»(E-Government), необхідного для ефективногоуправління персоналом в системі державноїслужби;• підвищення відкритості, прозорості тапідзвітності в діяльності державної служби якзапорука демократичного урядування.державної служби та державного управліннязсередини і – що найважливіше – дозволятьзробити ці зміни та сам процес трансформаціїнезворотними. Це ті проекти, які реально дозволяютьУкраїні долучитися, а з часом стати частиноюєдиного європейського адміністративногопростору:• застосування SIGMA, Twinning, TAIEX;• розвиток мережі груп аналізу політики;• унормування процесу адмініструваннязміни персонального складу Кабінету МіністрівУкраїни;• запровадження систем управління якістю;• функціональний аналіз.По-друге. Ми реально змінили ситуацію щодозабезпечення (на етапах відбору і призначенняна вищі посади державної служби) ефективнихзапобіжників надання кандидатами недостовірноїінформації про себе. Разом з іншими вжитимизаходами – насамперед у забезпеченнінастання юридичної відповідальності за наслідкивчинення корупційного діяння – це суттєвийкрок у запобіганні проявам корупції на державнійслужбі.По-третє. Ми зуміли зробити питання реформуваннядержавної служби таким, що стоїть напорядку денному у суспільства. Індикатори цього– публічна дискусія на шпальтах провіднихЗМІ щодо реформування державної служби,формування пулу журналістів, які професійнопишуть на цю тему.Головною нашою невдачею і питанням номеродин для докладання наших наступних зусильє неприйняття у 2006 році нового закону продержавну службу. Це питання назріло, і йоговирішення є життєво необхідним для нормальногофункціонування механізму держави насучасному етапі державотворення.Виходячи з цього, ми і формуємо середньостроковіпріоритети подальшого розвитку системидержавної служби, а отже, і нашої діяльності.Виділю найголовніші:1. Зміна вимог до змісту діяльностідержавних службовців та встановлення нових їїстандартів відповідно до сучасних умов розвиткусуспільства та засад демократичногоурядування. Очевидно, це вимагатиме і докорінноїреформи системи професійного навчаннядержавних службовців.2. Пошук, упорядкування, пропаганда тавпровадження в сучасну практику кращихнаціональних адміністративних традицій і одночаснеподальше «зрощування» системи державноїслужби України з європейським адміністративнимпростором.3. Деперсоналізація, об'єктивізація та максимальнеопрозорення усіх процедурних питаньпроходження державної служби через переведеннябільшості процесів у електронну форму.При цьому «надзавданням», безумовно, є забезпеченняприйняття нового закону продержавну службу, який надасть правовому полюоснову і політичний поштовх для системноїреформи державної служби в Україні, інституційнийфундамент для якої ми створили заостанні три роки.ВІСНИК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 2/2007 23