ДЕРЖАВНА РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯМЕХАНІЗМИ СОЦІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ВЛАДИІ НЕПРИБУТКОВИХ НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНАТАЛІЯ ТИМЧИШЕНА,аспірантка Одеського регіонального інституту державногоуправління Національної академії державного управлінняпри Президентові України,начальник відділу спільної комунальної власностітериторіальних громад району виконавчого апаратуКрижопільської районної ради Вінницької областіПостановка проблеми. Однією з головнихфункцій держави є забезпечення належних умові стандартів життя. Основним показником їїспроможності виконувати таку функцію виступаєякість надання соціальних послуг тим, хто їхпотребує. Набуваючи нових форм, соціальнаробота потребує й нових шляхів забезпечення їїефективності. На нашу думку, до найважливішихз них варто віднести залучення до роботи у сферісоціального захисту населення неприбутковихнедержавних організацій (НДО). Провизнання державою суспільної ролі недержавногосектору свідчить прийняття Закону України«Про соціальні послуги» [1]. Вагомого значенняпри цьому набуває розробленість методіввирішення фінансових питань, збільшення обсягіві можливостей надання соціальних послугнедержавними установами з використаннямтам, де це доречно, європейського досвіду.Загалом же активна участь НДО може здійснюватисялише в разі створення відповідної законодавчоїі юридичної бази.Партнерські відносини органів влади та НДОдопомагають поєднати переваги кожної зі сторіні на цій основі вирішувати спільні завдання,спрямовані на соціальну підтримку людей, щонадзвичайно важливо за сучасних умов. Усе цедає підстави вважати, що дослідження в напрямірозроблення й упровадження механізмів соціальноївзаємодії органів державної виконавчоївлади, органів місцевого самоврядування танеприбуткових НДО у практику державногоуправління є актуальним і необхідним.Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питання забезпечення ефективного наданнясоціальних послуг шляхом залучення до цієї роботинеприбуткових НДО, що опинилось у центрінашої уваги, досліджувалася О. Бердановою[2], А. Бойко [3], О. Вінніковим [4], Е. Джириковою[5], Р. Крапличем [6] та ін. Увага вченихй аналітиків приділялася питанням здійсненнята вдосконалення соціальної політики в Україні,поглибленню адресного спрямування соціальноїдопомоги, формуванню інституту соціальногопартнерства та європейському досвіду децентралізаціїсистеми соціальних послуг.Незважаючи на значну кількість напрацюваньу сфері механізмів соціальної взаємодії, залишаєтьсяневирішеним ряд теоретичних і практичнихзавдань співпраці органів влади й НДО,потребують розв'язання проблеми вдосконаленнязаконодавчого поля.Завданнями даного дослідження є обґрунтуванняролі й місця неприбуткових НДО в наданнісоціальних послуг, а також визначенняосновних шляхів ефективної співпраці владий НДО щодо реформування системи соціальногозахисту в Україні.54ВІСНИК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 2/2007
ДЕРЖАВНА РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯВиклад основного матеріалу. Економічній соціальні перетворення, що останнім часомздійснюються в Україні, привели до значногопереосмислення сутності та ролі багатьох суспільнихявищ й інституцій. Так, значна уваганині приділяється визначенню головної місіїй основних завдань місцевого самоврядування,його виконавчих органів, механізмів організаціїїх діяльності. У цьому комплексі однез найважливіших завдань місцевої влади, нанашу думку, полягає в забезпеченні поступовоїпереорієнтації роботи з виконання сутоуправлінських, контрольних і розподільнихфункцій на організацію ефективної системинадання послуг населенню. За такого підходудіяльність владних структур спрямовується,передусім, на вивчення й задоволення основнихпотреб населення, на організацію конструктивногодіалогу та співпраці з усіма секторамитериторіальної громади, у тому числіз неприбутковими НДО.Як невід'ємна складова громадянського суспільстванедержавні установи надають послугисоціально незахищеним верствам населення,з'ясовують їхні потреби, представляють ці потребивладі, реагують на них [7]. Зазвичай НДОне мають громіздкого бюрократичного апарату,притаманного державним органам та урядовиморганізаціям. Перевагою цього є можливість надаватисоціальні послуги за рахунок відносно невеликогобюджету, що важливо для державнихпартнерів, які забезпечують фінансування.Відсутність занадто складної бюрократичноїструктури сприяє гнучкості й адаптації до мінливихобставин, наприклад: виникнення новихпотреб або нових уразливих груп, установленнязв'язків з іншими партнерами. Гнучкість створюєумови для використання інноваційнихпідходів у роботі, що надзвичайно актуальнов період соціальних реформ. Нові моделі роботичасто створюються й випробуються недержавнимиустановами й лише потім використовуютьсядержавними організаціями [8].Досвід розвинутих країн свідчить, що місцевіоргани влади та громадські організації здатнізначно доповнювати одні одних у вирішенні соціальнихпроблем населення. Громадські організаціїпроводять моніторинг соціальних потребі проблем населення, а отже, часто першими наних реагують, виступаючи партнерами своїхклієнтів. Вони стають неформальним каналомвираження громадських потреб [3].Для більшості розвинутих країн характернавідсутність державної монополії в соціальнійсфері. Робота НДО щодо надання соціальнихпослуг визначається як суспільно корисна й використовуєтьсядержавою, звичайно ж, на платнійоснові. Уряди країн Європи стоять передзагальною проблемою ставлення до найбільшвразливих своїх громадян [5]. Загальний бюджетНДО в таких європейських країнах, як Німеччина,Франція, Італія, Угорщина чи Велика Британія,становить 3,5 % валового внутрішньогопродукту – стільки ж, як частка сільського господарства,або навіть більше. При цьому в країнахЄС кожен восьмий працівник зайнятий у недержавномусекторі, що у випадку структурногобезробіття стає одним з головних «роботодавців»[3].Серед НДО Німеччини домінують шість великихоб'єднань безкоштовного соціального забезпечення.Ці НДО утворені за релігійнимчи класовим принципом або просто соціальнимиінтересами. Разом вони складають дві третининеприбуткового сектору, на них припадає майже60 % усіх його операційних витрат.Іще 1967 року в Конституції Німеччини щодосоціального забезпечення задекларовано такзваний принцип взаємного доповнення. Головнітези даного принципу такі:• державна влада несе відповідальність запідтримку окремих осіб, зокрема матеріальну,планування соціальних послуг і створення відповіднихінститутів;• неприбуткові організації, які працюютьу сфері соціальної допомоги, мають право братиучасть у плануванні соціальних послуг;• державні органи як адміністратори податковихнадходжень зобов'язані фінансувати установи,соціально орієнтовані організації та ініціативи,що визнані необхідними під час процесупланування;• неприбуткові соціальні організації зобов'язаніробити внески у проект (як правило, небільше ніж 20 %) [2].Недержавними організаціями у сфері охорониздоров'я надається 34 % послуг, а у сфері соціальнихпослуг цей показник ще більший – 61 %[9]. Багато в чому така ситуація є наслідкомпринципу взаємного доповнення, що зобов'язуєдержавні органи в разі потреби звертатися донеприбуткових організацій; адже даний принципє найбільш дієвим саме в цих сферах.Одна з головних громадських спілок у НижнійСаксонії об'єднує 621 соціально орієнтовану організаціюіз загальною чисельністю членів близько600 тис. У Німеччині понад 90 % соціальнихпослуг надається недержавними установами,ВІСНИК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 2/200755