ДО СТАНДАРТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ4) складна багатоступенева система відборукадрів для державної служби з випускників вищихнавчальних закладів з найкращою успішністю;5) високий соціальний статус державногослужбовця, значення репутації, чітко закріпленінорми професійної етики; існування інститутупочесного чиновника;6) система гарантій правової та соціальноїзахищеності службовця, принцип «довічногопризначення»;7) залежність кар'єрного зростання, заробітноїплати й пільг від посади і стажу служби;8) переважання на державній службі фахівцівз юридичною освітою.Загалом системи державної служби у Франціїта Німеччині відрізняються високою ефективністюта престижністю, а також повагою середнаселення.Основні характеристики британської моделідержавної служби закладені ще в середні віки.Проте до другої половини XIX століття в країні неіснувало інституту постійної професійної цивільноїслужби, а також системи іспитів або конкурсів.Королева Вікторія (королева ВеликоїБританії з 1837 до 1901 року) провела реформудержавного управління, створивши професіональнудержавну службу. Реформа запроваджуваласяпівтора десятиріччя і торкнулася всіхколоній Сполученого Королівства. Серед основнихнововведень були: відміна системи патронажу,яку замінено відкритими конкурснимиіспитами, що проводилися під наглядом центральноїекзаменаційної комісії; поділ усіх посаддержавних службовців на два види – адміністративній технічні. Заміщення вакансій мало відбуватисядержавними службовцями на основі їхдостоїнств, а не стажу, перевага надаваласягуманітарній, а не спеціальній освіті.З 1979 року, коли Прем'єр-міністром ВеликоїБританії стала Маргарет Тетчер, у країніпочалася адміністративна реформа зі скороченнявитрат міністерств і відомств, у тому числій за рахунок звільнення частини державнихслужбовців. У 1988 році була сформульованапрограма «Наступні кроки», згідно з якою всіурядові органи розділені на центри формуванняполітики та виконавчі агенції. Останні перетворенів квазіурядові організації або навіть корпорації– кванго. Як вже зазначалося, квангопрацюють із центрами формування політики наоснові договорів (вибір кванго здійснюється, якправило, на конкурсній основі для пошуку найкращоїорганізації з виконання рішень). Державнаслужба як така (зі збереженням єдиної тарифноїсітки, привілеїв, пенсійного забезпеченнятощо) залишилася тільки для центрів формуванняполітики, а у кванго поширилася службаза контрактом.Ця реформа, з одного боку, дала змогу скоротитичисельність державних службовців, обсягїхніх пільг та привілеїв, підвищити ефективністьадміністрації, а з іншого – підірвала престижі привабливість державної служби, а заробітнаплата у кванго все одно залишилася істотноменшою, ніж у приватному секторі. Тому, незважаючина те, що реформа Маргарет Тетчер визнанав цілому вдалою й після того використана вНідерландах і Новій Зеландії, існують доситьсерйозні сумніви щодо позитивного впливу цієїреформи на якість державних послуг, що надаютьсягромадянам.Особливістю моделі державної служби, щосклалася у США, є те, що бюрократія в цій країні,на відміну від європейських, виникла пізніше задемократію. Вона поступово і з великими труднощамиприживалася в суспільстві. Принципсамоуправління «вільних людей на вільній землі»ліг в основу того укладу, що називають «великимамериканським експериментом». За першихамериканських президентів апарату не існувало.Відомо, наприклад, що Джордж Вашингтонвикористовував глав нечисленних департаментівдля диктування їм своїх розпоряджень,адже інших службовців у нього не було. Протез розвитком держави кількість державнихслужбовців зростала: з 1816 до 1861 року воназбільшилася більш як у сім разів – з 5 до 37 тис.,при цьому 86 % зростання припало на Федеральнупоштову службу. Однак з 1829 року президентЕндрю Джексон упровадив систему«виграш – переможцеві», що означало роздачупосад представникам партії, яка перемогла навиборах. З часом американська державна службазазнала великого впливу вікторіанських реформВеликої Британії.Отже, історичні передумови заклали такі основніхарактеристики сучасної моделі державноїслужби у США:1) орієнтація на «клієнта», певні вищі інтересидержави, а не громадянина;2) «маркетизація» взаємовідносин між громадяниномі апаратом управління, що сприяє підвищеннюефективності роботи чиновників, адже громадянинперетворився з прохача на замовника;3) велика кількість посад, на які набираютьсяпрацівники на умовах відкритого конкурсу;існування загального списку вакансій, відкритиху державній службі, який публікується кожних28ВІСНИК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 2/2007
ДО СТАНДАРТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУдва тижні Офісом з управління персоналом, щодопомагає професіоналізації державної служби;4) тенденції повороту державної служби донового менеджменту, тобто наближення формі методів діяльності адміністрації до ринковихпринципів і механізмів, до дерегуляції та приватизації;5) високий статус державного службовця, щовизначається системою матеріальних стимулів.3. Відбір та призначення державних службовців3.1. Загальні принципи вступуПроцедури вступу на державну службу в країнахЄвропейського Союзу ґрунтуються на двохпринципах, що, як правило, прямо передбаченіконституцією. Це:1) рівний доступ кожного громадянина додержавної служби – будь-який громадянин маєправо вступу на державну службу, якщо він (чивона) відповідає загальним вимогам, установленимзаконом, і специфічним правилам, щонеобхідні для виконання конкретних посадовихобов'язків;2) відбір найбільш кваліфікованих осіб наконкретні посади державної служби.Загалом обидва принципи більшою чи меншоюмірою реалізуються в усіх країнах – членахЄС, хоча в деяких з них спостерігається домінантністьодного. Так, у країнах, що зазналивпливу французької моделі державної служби(Іспанія, Португалія, Італія), переважає принципрівного доступу. Водночас у країнах з відкритоюсистемою державної служби, таких як Нідерландичи країни Скандинавії, більше значеннямає принцип відбору найкращих кандидатів навідповідні посади державної служби.3.2. Розмежування політичних та адміністративнихпосадПринцип поділу політичних та адміністративнихпосад є ключовим для систем державноїслужби всіх без винятку розвинених країн.Наприклад, вищими адміністративними посадамиу міністерствах та уряді є:• постійні секретарі – у Великій Британії,Ірландії, Ісландії;• генеральні секретарі – у Франції;• державні секретарі – у Нідерландах, Швеції,Латвії, Литві, Естонії, Угорщині;• генеральні директори – у Польщі.Усі вони, незалежно від того, хто їх призначаєна посади, відбираються відповідно до законодавствапро державну службу шляхом відкритогоконкурсу, який звичайно проводить спеціальнаурядова комісія, державний секретаруряду або центральний орган виконавчої владиз питань державної служби. Вищі державніслужбовці не можуть бути звільнені з посаду зв'язку зі зміною персонального складу уряду.Саме вони здійснюють управління персоналомв органах державної влади й відповідають запризначення, звільнення, просування по службідержавних службовців, дисциплінарне провадженнятощо.Чим відрізняються політичні діячі від державних службовців?За способом призначення:• політики (члени уряду та їхні заступники) призначаються через довіру народу без урахуваннякритеріїв професійності, залежно від того, яка політична сила перемогла на виборах і (або) сформувалаправлячу коаліцію та формує Кабінет Міністрів;• державні службовці призначаються виключно на основі критеріїв професійності через відкритийконкурс.За природою та змістом відповідальності:• політики несуть відповідальність перед парламентом, своїми партіями й народом (виборцями) зареалізацію партійних програм і передвиборчих обіцянок;• державні службовці несуть відповідальність перед законом за об'єктивне, чесне й неупередженеобслуговування кожної людини в частині реалізації гарантованих їй державою прав, і зокрема політиківу системі виконавчої влади (членів уряду) в частині якісної експертизи у сфері формування державноїполітики та якісного менеджменту державних програм.За способом звільнення:• політики можуть бути звільнені без будь-яких обґрунтувань (для цього достатньо, наприклад,узгодженого бажання керівників фракцій, що формують коаліцію);• державні службовці можуть бути звільнені виключно на підставах, визначених законом продержавну службу.ВІСНИК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 2/2007 29