2007. – № 2

КРАЩІ ДЕРЖАВНІ СЛУЖБОВЦІ«ДЕРЖАВНІ СЛУЖБОВЦІ ПОВИННІ ВМІТИ НЕ ТІЛЬКИПРАЦЮВАТИ, АЛЕ Й РОЗКАЗАТИ,ЩО І ЯК ПРАВИЛЬНО РОБИТИ»З 2003 року і до теперішнього часу Юрій ВасильовичСавченко займає посаду заступниканачальника Управління зовнішньоекономічноїполітики та міжнародного співробітництваСекретаріату Кабінету Міністрів України– Шановний Юрію Васильовичу, розкажіть, якрозпочався Ваш трудовий шлях і чому Ви вибралисаме державну службу?– Я виріс у селі. У нас дома ніколи не вимикалосянаціональне радіо, в «Останніх вістях» якогопостійно повідомлялося як про останні новинив колишньому СРСР, так і про основні події у світі.Я приділяв цьому особливу увагу. Одна мояземлячка, на декілька років старша за мене, вступиладо Київського державного університетуімені Тараса Шевченка на факультет журналістики.А я в цей час замислювався над своєю подальшоюдолею, вирішував, куди поступати. Підчас розмови з нею я дізнався, що в університетівідкрився факультет міжнародних відносин.Дійсно, приїхавши до Києва, я прийшов в університет,побачив вивіску «Міжнародні відносини»та й вирішив, що буду складати вступні іспитина цей факультет. У радянські часи вважалосяважливим, щоб у вузі були представлені різніпрошарки суспільства. Моя мати працювала бухгалтерому школі-інтернаті, а батько – простимколгоспником. Тому завдяки своєму походженнюі гарній підготовці 1971 року я вступив до університету,який закінчив 1976 року, отримавши дипломза спеціальністю перекладач-референтфранцузької мови.Закінчуючи школу, я мріяв стати льотчиком. Цебула мрія мого дитинства. Декілька разів я намагавсяпройти комісію, але через проблеми іззором мені відмовили. Лікар сказав: «Тобі неможна ні під воду, ні в повітря». Проте мрія всетакизалишилася. Навчаючись в університеті напершому курсі, я записався в авіаклуб. Поєднуватинавчання в університеті з відвідуваннямзанять з авіації виявилося складно, тому, на жаль,я не довів цю справу до кінця.Доля кожної людини складається так: якщо тидійсно чогось бажаєш, то це обов'язково здійсниться.У 1976 році мене призвали на службув радянській армії перекладачем групи військовихрадників у Республіці Конго. В армії менівдалося поєднати дві мрії – працювати перекладачемі бути біля льотчиків-винищувачів. Це бувдуже цікавий час.– Як складався Ваш трудовий шлях?– Я почав працювати 1983 року в Київськомуполітехнічному інституті на посаді молодшогонаукового співробітника лабораторії соціологічнихнаук кафедри наукового комунізму. Займавсядослідженням колективної форми організаціїпраці. Ми їздили по країні, проводилисоціологічні дослідження на заводах. Роботабула дуже цікавою, але вона не стосуваласяміжнародних відносин. Мої колеги, які працювалив правлінні товариства «Знання» УкраїнськоїРСР, запропонували перейти працюватидо них. Завдяки роботі в товаристві я отримавзмогу побувати в багатьох куточках колишньогоСРСР. Можу сказати з гордістю, що об'їздивмайже 70–75 % території України.8ВІСНИК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 2/2007