2007. – № 2

ГРОМАДСЬКІСТЬ І ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯмає громадської думки, він завжди користуєтьсятією думкою, яку йому пропонує політик,група. Це відбувається внаслідок того, що народнедостатньо інформований. Друга теза протилежнапершій: народ – єдине джерело ухваленнярішень, тому, коли щось незрозуміло, потрібнозапитати в народу.Якщо розглянути погляди російських соціологівна поняття «громадська думка», то, наприклад,Л. Бизов стверджує, що сила громадськоїдумки настільки дієва, що може змусити найвищихпосадових осіб держави змінити свої наміри[6]. Громадська думка постійно змінюється,трансформується в конкретні дії, які в подальшомуабо враховуються, або ігноруються урядом.Вона існує не в кожному суспільстві,оскільки не є сукупністю особистих думок, якимилюди обмінюються у вузькому колі сім'ї абодрузів. Громадська думка – це стан громадськоїсвідомості, який висловлюється публічно і здійснюєвплив на функціонування суспільства тайого політичної системи. Саме можливість гласногопублічного висловлення населення з проблем,які виникають у суспільному житті тарозвитку громадсько-політичних відносин, відображаєсутність громадської думки як окремогосоціального інституту.Річ у тому, що в умовах розвиненої демократії,при стабільній соціально-політичній ситуаціїроль і значення громадської думки чітко обмеженіта збалансовані сильною й авторитетноюпредставницькою владою. Громадська думкавиступає як інститут громадянського суспільства,і його вплив на державну діяльність здійснюєтьсяне безпосередньо, а опосередкованоформами представницької демократії, причомупосередниками й основними виразникамигромадської думки між суспільством і державоює політичні партії та інші суспільні об'єднанняполітичного характеру.Із зародженням буржуазного суспільства назміну прийшли відкриті класи, що складалисяз формально вільних і незалежних особистостей.Наявність таких вільних, незалежних віддержави особистостей, індивідів-власників(нехай навіть це власність тільки на свою робочусилу) є необхідною передумовою формуваннягромадянського суспільства і громадської думкияк його особливого інституту.Для відповіді на це питання пригадаємокоротку, але вельми насичену історію становленняй розвитку громадської думки в СРСР тапострадянській Росії. Її відлік треба починатиз 1988 року, коли керівництвом КПРС бувпроголошений курс на гласність і плюралізмдумок. У березні 1989 року в країні пройшлиперші альтернативні вибори з'їзду народнихдепутатів СРСР, що дали могутній імпульсформуванню нової суспільної самосвідомості.У цей період громадська думка стає не тількидуже помітним чинником соціально-політичногожиття, але нерідко й основним двигуном перетворень.Для країни, що знаходилася на початковійстадії переходу від тоталітарного до громадянськогосуспільства, така роль громадськоїдумки, очевидно, закономірна.Згідно з визначенням, наведеним в «Американськійенциклопедії» («The EncyclopediaAmericana»), громадська думка може бути визначенаяк висловлена думка групи людей щодопитань, які представляють загальний інтересабо загальну турботу [6]. Саме так це поняттявизначається в американському суспільстві.Мабуть, тому більшість президентів США діялиз урахуванням громадської думки. Так, третійПрезидент США Т. Джефферсон (протягом1801–1809 років) уважав, що не можна великінововведення нав'язувати незначною більшістю,а Ф. Рузвельт, який чотири рази обирався ПрезидентомСША (упродовж 1932–1948 років), підчас прямого ефіру на радіо сказав: «Я не можуйти швидше, ніж дозволить мій народ» [7].Хоча процес формування громадської думки,без сумніву, торкається особистісного бачення,усе-таки думка індивідів щодо соціальноїпроблеми за своєю формою та змістом значноюмірою залежить від інформаційного впливу.Засоби масової інформації одні з перших середусіх комунікативних засобів визначили ті переваги,що напряму пов'язані з використанням їху формуванні державної політики.Не кожна думка може претендувати на статусгромадської. Наприклад, оцінка народом будьякихподій, що відбуваються в державі, але щоне торкаються безпосередньо проблем суспільства,має нестійке зворотне спрямування наперебіг подій. Така оцінка створює не громадськудумку, а лише частину масової свідомостій часто використовується в маніпуляціях різнихзацікавлених сторін.Порівняємо різні визначення «громадськоїдумки», що формувалися протягом 90-х роківХХ століття. У російському підручнику «Соціологіяполітики», надрукованому 1996 року, громадськадумка визначається його автором В. Амеліним,як певний спосіб, за допомогою якогосоціальна група заявляє про себе на політичнійарені [7]. Відомому російському фахівцеві ізВІСНИК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 2/200773