2007. – № 2

ДО ПИТАНЬ ІСТОРІЇкомпетенцію Генерального секретаріату: вилучалисягенеральні секретарства військовихсправ, судових, продовольчих, шляхів, пошті телеграфів [8].Українська делегація була проти позиціїТимчасового уряду. Шості загальні збори (5–6 серпня) обговорювали ситуацію, що склалася,та шляхи виходу з неї. Загальні збори ухвалилирезолюцію, в якій замовчувалося питання проприйняття чи неприйняття інструкції. Двозначністьрезолюції зумовила урядову кризу, і головаГенерального секретаріату В. Винниченко подаву відставку, його місце посів Д. Дорошенко, алечерез декілька днів В. Винниченко знову очоливуряд. Відповідно змінювався й персональнийсклад генеральних секретарів [1]. Нарешті, 14 вересняТимчасовий уряд затвердив Генеральнийсекретаріат у такому складі: голова секретаріатуй генеральний секретар внутрішніх справ –В. Винниченко, освітніх справ – І. Стешенко,фінансових справ – М. Туган-Барановський, земельнихсправ – М. Савченко-Більський, національнихсправ – О. Шульгін, генеральнийконтролер – О. Зарубін, генеральний писар –О. Лотоцький, комісар України при Тимчасовомууряді – П. Стебницький [7].Український уряд намагався розширити своїповноваження. Про це свідчить друга ДеклараціяГенерального секретаріату від 29 вересня1917 року: «Генеральний секретаріат, призначенийі затверджений як вищий орган владив Україні Тимчасовим урядом, тим самим стаєв тісні державно-правові відносини до найвищихорганів влади Всеросійської республіки. В інструкціїГенеральному секретаріатові ці відносиниточно не зазначені. Тому-то Генеральний секретаріат,в першу чергу, розробляє по всіх секретарствахті норми, якими мають визначатися межікомпетенції кожного секретарства і всьогосекретаріату в цілому» [8, с. 323].Після повалення в Петрограді Тимчасовогоуряду, 1 листопада 1917 року, Центральна Радазбільшила склад Генерального секретаріату. Донього ввійшли секретарства військових (С. Петлюра),продовольчих (М. Ковалевський), судовихсправ (М. Ткаченко), торгу та промисловості(В. Голубович), шляхів (В. Єщенко), пошт і телеграфів(О. Зарубін – виконуючий обов'язкигенерального секретаря), праці (М. Порш).Особи, які очолили ці секретарства, отрималистатус генеральних комісарів, щоб формальноне порушувати інструкцію Тимчасового уряду[8]. У другій половині грудня Мала рада створилаще Генеральне секретарство морськихсправ та реорганізувала Генеральне секретарствонаціональних справ у Генеральне секретарствоміжнародних справ [9].Остання, дев'ята, сесія Центральної Ради11 січня 1918 року ухвалила ІV Універсал, щопроголошував самостійність УНР. Документповідомляв про перейменування Генеральногосекретаріату в Раду народних міністрів. Формуваннянового складу уряду доручалосяВ. Голубовичу, який 19 березня 1918 рокупредставив Малій раді склад нового кабінету.Остаточно складений список міністрів Маларада затвердила 24 березня. До Ради народнихміністрів увійшли: голова кабінету – В. Голубович,генеральний писар – П. Христюк, міністрвнутрішніх справ – М. Ткаченко, судових справ –С. Шелухін, військових і виконуючий обов'язкиморських справ – О. Жуковський, шляхів – Є. Сокович,пошт і телеграфів – Г. Сидоренко, земельнихсправ – М. Ковалевський, фінансових справ –С. Перепелиця, освітніх справ – В. Прокопович,торгу та промисловості – І. Фещенко-Чопівський,закордонних справ – М. Любинський, праці –Л. Михайлов, продовольчих справ – Д. Коліух [9].Щодо діяльності українського уряду, то вінзаймався такими самими питаннями, які вирішувалаЦентральна Рада. Перше місце посідалиматеріальні проблеми. Так, протягом вересня–жовтня1917 року на засіданнях неодноразовообговорювалося питання про виділення помешканнядля Генерального секретаріату таінших секретарств (готель «Франція», Педагогічниймузей), про забезпечення уряду канцелярськимприладдям. У грудні і Центральна Рада,і Генеральний секретаріат вирішували питанняціноутворення – уряд видав Постанову «Про цінина державний спирт», а парламент ухваливЗакон «Про збільшення тарифу на вантажі».Генеральний секретаріат приділяв великуувагу роботі з пресою. Наприклад, у вересні вінрозглянув питання про створення офіційногодрукованого органу – «Вісника Генеральногосекретаріату» (перший номер якого вийшову листопаді), а також про подання в пресу відомостейщодо діяльності Генерального секретаріату[3, с. 23, 25]. При уряді діяло прес-бюро.Розглядаючи формування органів державноївлади в період Центральної Ради, не можнаоминути ще одну гілку влади – судову. ДіячіЦентральної Ради усвідомлювали необхідністьмати власну судову систему. ДеклараціяГенерального секретаріату від 27 червня визначалазавдання та компетенцію Секретаріатусудових справ. Друга Декларація ГенеральногоВІСНИК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 2/200785