2007. – № 2

ДО ПИТАНЬ ІСТОРІЇгальних зборах 27 червня. У документі зазначалося,що Центральна Рада стала вищим законодавчиморганом українського народу, а Генеральнийсекретаріат – виконавчим органомЦентральної Ради, «котрому вона передає в сійсфері свою повну власть» [8, с. 158].У зв'язку з утворенням Генерального секретаріатувідбулися зміни в правовому статусіКомітету Центральної Ради, який затверджувавГенеральний секретаріат, контролював фінансиРади тощо. Інформуючи п'яті загальні збори простворення Генерального секретаріату 23 червня1917 року, М. Грушевський зауважив, що новостворенийвиконавчий орган Центральної Ради«не усуває Комітету Центральної Ради, котриймає бути «Малою Центральною Радою», несучоюзаконодатні функції в промежутках міждвома сесіями» [8, с. 116].Для реорганізації Комітету була створенакомісія, а 29 червня п'яті загальні збори ухвалилирозроблену комісією постанову, за якоюКомітет отримував право вирішувати «справи,що належать до компетенції Центральної Ради»[8, с. 144]. Цією ж постановою розширювавсясклад Комітету до 40 осіб та визначався порядокроботи. На початку липня Комітет поповнивсяпредставниками національних меншин (18 осіб)і отримав назву Мала рада.Невдовзі, 1 серпня 1917 року, Мала рада затвердилавласний регламент, за яким повиннабула проводити чергові та надзвичайні збори.Схвалення важливих законодавчих рішеньмогло відбуватися не менше ніж 2/3 голосів відзагальної кількості учасників, а для затвердженняінших проектів було достатньо 1/2 голосів.Рішення приймалися простою більшістювідкритим, закритим чи поіменним голосуванням[8]. Мала рада звітувала перед ЦентральноюРадою на загальних зборах, але ці звітимали лише інформативний характер. Отже, зістворенням Малої ради чітко визначилосярозмежування між законодавчою та виконавчоювладою: Мала рада стала законодавчим органом,відповідальним перед Центральною Радою,а Генеральний секретаріат – виконавчиморганом, підлеглим Малій раді.Мала рада почала відігравати провідну рольу діяльності Центральної Ради. Більшість з найважливішихполітичних рішень Центральноїради були прийняті Малою радою (ухвалено І, ІІІта ІV Універсали, статут Генерального секретаріату,Конституцію УНР, закони про грошовуодиницю, громадянство УНР, адміністративнотериторіальнийустрій України, про запровадженнягригоріанського календаря, ратифікованоБрестський мирний договір).Одним з основних напрямів законодавчоїроботи Малої ради стало правове забезпеченняскликання українських Установчих зборів. Ізцією метою 21 серпня 1917 року Мала радаобрала дві комісії: одну – для визначення компетенціїУстановчих зборів, другу – для виробленнязакону про вибори [8]. У прийнятому Малоюрадою 7 листопада ІІІ Універсалі вибори доУстановчих зборів призначалися на 27 грудня1917 року, а їх скликання – на 9 січня 1918 року.В документі зазначалося: «До Установчих зборівУкраїни вся власть творити лад на земляхнаших, давати закони і правити належить нам,Українській Центральній Раді, і нашому правительству– Генеральному секретаріатові України»[8, с. 400–401].У листопаді Мала рада прийняла Закон провибори до Установчих зборів та обрала М. Морозаголовою Всеукраїнської виборчої комісії.Виборчий закон складався зі 183 статей і визначавголовні засади скликання Установчихзборів [8].Важливим кроком у законодавчій і державотворчійдіяльності Центральної Ради булоприйняття нею Закону про виключне правоЦентральної Ради видавати законодавчі актиУНР від 25 листопада 1917 року, який регламентувавпорядок видання законів, розмежовувавповноваження в цій сфері Центральної Радиі Генерального секретаріату: «Виключне і неподільнеправо видавати закони для УкраїнськоїНародної Республіки належить Українській ЦентральнійРаді», за Генеральним секретаріатомзакріплювалося право «видавати розпорядженняв обсягу урядування на основі законів» [8,с. 477]. Отже, закон закріплював законодавчіповноваження виключно за Центральною Радою.Останнім нормативним актом, прийнятимМалою радою 29 квітня 1918 року*, стала КонституціяУНР, або Статут про державний устрій,права і вільності УНР. Вона складалася з такихрозділів: «Загальні постанови», «Права громадянУкраїни», «Органи влади Української НародноїРеспубліки», «Всенародні збори УкраїнськоїНародної Республіки», «Про Раду народнихміністрів Української Народної Республіки»,«Суд Української Народної Республіки», «Національнісоюзи» [9, с. 330–335].* Дати у статті до введення григоріанського календаря в УНР 14 березня 1918 року подано за старим стилем, далі – за новим.ВІСНИК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 2/200783