2007. – № 2

НАВЧАННЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВКРИТЕРІЇ ВІДБОРУ ТА ПІДГОТОВКА ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВДЛЯ УЧАСТІ В ПЕРЕГОВОРАХ З ТЕРОРИСТАМИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯАНТИТЕРОРИСТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙМАКСИМ РИБАЧУК,ад'юнкт кафедри кримінологіїта кримінально-виконавчого праваКиївського національного університетувнутрішніх справТероризм – глобальна проблема сучасності.Таке твердження досить часто зустрічаєтьсяу засобах масової інформації, а цифрові показникиможуть взагалі сповнити жахом, якщо їхбрати до уваги. Однак, не применшуючи гостротипроблеми й суспільної небезпеки тероризму,все-таки варто зауважити, що його масштабив якійсь мірі настільки утрирувані, а межі йогонастільки розмиті, що мимоволі створюєтьсявраження про неможливість боротьби з цимявищем. Для такого перебільшення, мабуть,є підстави.Об'єктивно тероризм являє собою складне,багатомірне явище, що різними засобами зазіхаєна блага, які охороняються законами, суспільнівідносини. Це, природно, викликаєтруднощі у виробленні його загального поняттяй відмінних ознак. «Тероризм, – відзначаютьВ. О. Глушков, В. В. Крутов і В. Ф. Антипенко –явище досить складне, динамічне і багатопланове.Крім правових він торкається цілого рядуінших проблем – психологічних, історичних,технологічних і т. п. Не випадково міжнародномуспівтовариству так і не вдалося виробитизагальноприйняте юридичне визначення тероризму,хоч суттєве поняття цього феномену длявсіх зрозуміло. І це не дивно, адже тероризмуприсутнє і протизаконне насильство, як правило,із застосуванням зброї, і прагнення залякатиширокі верстви населення, і безвинні жертви,стосовно терористичних актів, що виходять зарамки державних кордонів, присутній і міжнароднийелемент».У Законі України «Про боротьбу з тероризмом»[1] дано визначення поняття тероризму як –суспільно небезпечної діяльності, яка полягаєу свідомому, цілеспрямованому застосуваннінасильства шляхом захоплення заручників,підпалів, убивств, тортур, залякування населеннята органів влади або вчинення інших посягань нажиття чи здоров'я ні в чому не винних людей абопогрози вчинення злочинних дій з метоюдосягнення злочинних цілей, а терористичнийакт як – злочинне діяння у формі застосуваннязброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій,відповідальність за які передбачена статтею258 Кримінального кодексу України.На жаль, законодавець не регламентуваву цьому законі порядок та процедуру веденняпереговорів з терористами. Можливо, це сталосятому, що такий вид злочину, як захопленнятерористами заручників, порівняно новий дляУкраїни. Проте, на нашу думку, потрібно широкопроаналізувати зарубіжний досвід звільненнязаручників та відпрацювати свою ефективнупсихологічно обґрунтовану методику веденняпереговорів із терористами, та систему підготовкиспеціалістів з цього питання.Незважаючи на те, що переговори з особами,які захопили заручників, велися і у стародавньомута середньому віках в Єгипті, Греції,Римській імперії, Китаї і т. п. [2], західні дослідникивизначили сучасну точку відліку наукового60 ВІСНИК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 2/2007