2007. – № 2

ДО СТАНДАРТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ• по-друге, волюнтаризм при визначенніумов оплати праці створює незаконний вплив наоб'єктивність діяльності державних службовців.Тож врахування цих ризиків є передумовоюдля створення професійної державної служби.Основною ознакою системи оплати працікраїн ЄС та інших розвинених країн є їїпрозорість та передбачуваність, що досягаєтьсяшляхом законодавчого врегулюваннясистеми оплати праці та її чіткої прив'язки досистеми класифікації посад.Закони про державну службу більшостікраїн – членів ЄС та всіх нових членів ЄС містятьвизначення структури заробітної плати державнихслужбовців (перелік елементів, з яких вонаскладається), а саме: посадовий оклад, доплатиі надбавки, премія. Частка посадового окладу взагальній структурі заробітної плати державнихслужбовців у країнах Європейського Союзускладає не менше 80 %. Кожній категорії посадвідповідає певна шкала посадових окладів, щопередбачає можливість підвищення оплатипраці залежно від результатів діяльності тавислуги років. Окремих доплат за вислугу роківне існує. Преміювання можливе лише за результатамищорічного оцінювання діяльності державногослужбовця, яке також є підставою дляпланування кар'єри.Наприклад, закони про державну службуУгорщини, Словенії та Литви встановлюютьмінімальні посадові оклади (залежно від рівнямінімальної заробітної плати) та містятьвикладені у додатках коефіцієнти для визначеннясуми заробітної плати, виходячи з розмірупосадового окладу. Такі коефіцієнти залежатьвід:• посади, стажу, виду роботи (фізична абоінтелектуальна), освіти тощо (Угорщина);• посади, рангу (Словенія);• рангу (Литва).Так, в Угорщині, відповідно до закону, мінімальнийпосадовий оклад державних службовціввстановлюється на рівні мінімальноїзаробітної плати, помноженої на відповіднийкоефіцієнт (для державних службовців з вищоюосвітою – 2,1 та для державних службовцівіз середньою освітою – 1,5). Закон про державнуслужбу Литви встановлює мінімальний окладдержавних службовців на рівні мінімальної заробітноїплати, помноженої на коефіцієнт 2,35.Чинна практика регулювання питань оплатипраці державних службовців у законах про державнуслужбу містить також приклади визначеннярозмірів доплат, надбавок і премій (у виглядівідсотків). Зокрема такі норми передбаченоу Литві. У законі про державну службу Боснії таГерцеговини додатково передбачена процедуразбільшення зарплати залежно від стажу державноїслужби (на 0,5% за кожен рік служби, алене більше 20%). Інші закони містять посиланняна підзаконні нормативні акти, відповідно дояких вираховується конкретна сума зарплатидержавних службовців.Існують окремі приклади, коли оплата працідержавних службовців узагалі визначаєтьсяокремим законом. Таким дуже детальним є законодавчеврегулювання оплати праці державнихслужбовців у Німеччині та Франції. Так,оплата праці державних службовців у Німеччинівизначається окремим законом про оплатупраці державних службовців, який був прийнятийпарламентом країни 3 грудня 1998 року тачітко регламентує чотири схеми оплати праці.5.2. ПреференціїУраховуючи досить низьку, порівняно з приватнимсектором, оплату праці державнихслужбовців, розвинені демократичні країнипропонують державним службовцям широкийпакет привілеїв і преференцій, спрямованих назабезпечення стабільності персоналу на державнійслужбі. Зокрема, усталені традиції професійноїдержавної служби Франції, Канади,США, Австралії передбачають можливість длядержавних службовців цих країн мати певніпривілеї. Серед них:• медичне страхування, яке поширюється начленів родини;• оплата соціального працівника для допомогина період захворювання державногослужбовця (Франція);• право на додаткові оплачувані дні по доглядуза дитиною;• оплата послуг по догляду за дитиною наперіод відрядження або на період роботив позаробочий час;• привілеї при оподаткуванні прибутковогоподатку;• покриття вартості проїзду до роботи тавиплата додаткових коштів на проїзд під часщорічної відпустки;• кредитування державних службовців,у тому числі іпотечне, через спеціалізовануасоціацію, яка може виступати також гарантомкредитів службовців;• виплата додаткових коштів на харчування,якщо орган державної влади немає можливостізабезпечити харчування;ВІСНИК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 2/2007 33