2007. – № 2

ГРОМАДСЬКІСТЬ І ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯдержавою за допомогою виконання державноїпосади, установленої в державних органах.Державна служба в Україні – це професійна діяльністьосіб, які займають посади в державнихорганах та їх апараті щодо практичного виконаннязавдань і функцій держави й одержуютьзаробітну плату за рахунок державних коштів.Народ позитивно й з готовністю сприймаєрішення та пропозиції, які приймає влада, якщойого думка врахована у процесі підготовки цихрішень. Урахування громадської думки знижуєсоціальну напруженість і підвищує авторитетвлади. Так, у Англії парламентська реформа1832 року полягала в тому, що вона підірвалау громадській думці святість тих принципів, наяких тримався весь державний устрій староїАнглії, та повернула остаточно течію громадськоїдумки до демократизації парламенту; акти1870–1893 років про майно заміжніх жінокзабезпечили глибокий вплив на громадську думкустосовно жіночого питання [2]. Закони тадумка переплелися, і в даному випадку неможливооднозначно відповісти, що більше вплинуло:роль думки на створення цих законів чизакони на створення цієї думки. Істинне значеннязаконів полягає не стільки в їх прямих наслідках,скільки в їх імплементації та дотриманнів подальших діях суспільства.Щоб краще зрозуміти зміст громадськоїдумки, умовно розкладемо її на два очевиднихкомпоненти – громадськість і думку. Якщо громадськість– це група людей, об'єднаних загальнимінтересом у певній сфері, то думка, якприйнято вважати, є вираженням настановилюдини щодо конкретного питання. Коли настановистають досить стійкими, вони спливаютьна поверхню у вигляді думок. Коли ж думкистають достатньо стійкими, вони приводять довербальних або діяльних актів. Звідси випливає,що громадська думка є сукупністю думок індивідівщодо загальної проблеми, яка охоплюєінтереси певної групи людей. Іншими словами,громадська думка – це своєрідний консенсус,що зароджується зі споріднених настанов людейвідносно певної проблеми, прагнення вплинутина ці настанови.У середні віки приналежність людини до тогоабо іншого стану мала безпосереднє політичнезначення й жорстко визначала його соціальнупозицію. Термін «громадська думка» з'явивсяв Англії XVI століття, а із XVII століття ставзагальноприйнятим визначенням. Більше того,у Франції слова «opinio» і навіть «commune opinion»зустрічалися ще XII століття. Громадськадумка в її сучасному значенні й розумінніз'явилася з розвитком буржуазного ладу й формуваннямцивільного суспільства як самостійної,незалежної від політичної влади, сферижиття [2].Пізніше погляд на формування громадськоїдумки, згідно з теорією відомого німецькогофілософа та соціолога ХХ століття Ю. Хабермаса,визначається впливом «буржуазної сфери»,яка є тим громадським простором між економікоюта державою, де формується громадськадумка й «народне» спостереження за діяльністюуряду [3]. Історичне формування цієї сфери відбувалосьіз XVII століття до першої половиниXIX століття. Згодом громадськість опиниласяв підлеглому положенні у держави. Установивсяновий тип корпоративних відносин влади, заяких реалізація організаційних інтересів відбуваласябезпосередньо між народом і державою.При цьому роль громадськості постійно зменшувалася.Засоби масової інформації зайнялипозицію «агентів» владних повноважень. З їхдопомогою відбулося витіснення громадськості.Замість того, щоб забезпечувати можливістьдля раціональних і критичних дискусій,засоби масової інформації маніпулювалигромадською думкою. У цей час громадськістьотримала роль пасивного спостерігача.Згідно з історичними джерелами, упершетермін «громадська думка» («public opinion»)з'явився 1159 року. Його вжив відомий англійськийфілософ Й. Солсбері у своєму творі «Полікратик».У науковий обіг термін «public opinion»увійшов у XVIII столітті [4]. Проте міркувати просуть цього терміна вчені почали давно – ще зачасів Парменіда (540–470 роки до н. е.), Демокріта(470 або 460–370 роки до н. е.), Арістотеля(384–322 роки до н. е.), Платона (428 або 427–348 або 347 роки до н. е.) та ін. При визначенніцього поняття можна дотримуватися однієїз двох концепцій, що сформувалися ще за часівСтародавньої Греції. Зокрема Демокрит представлявдумку як щось протилежне істині,а стародавні греки Платон і Арістотель представлялидумку як середнє між вірою та знаннями,щось на межі між емоційністю і знанням –раціональною істиною [5].Саме ці дві концепції, що давно зародилися,і погляди Й. Солсбері, зіграли основну рольу науковому обґрунтуванні поняття «громадськадумка» у XVIII–XIX століттях. Як саме вплинули цідва підходи на визначення даного терміна?Перш за все, кожен з них формує певний«первородний принцип». Перша теза – народ не72ВІСНИК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 2/2007