2007. – № 2

ДЕРЖАВНА РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯДержава взяла на себе повністю утриманняодиноких і хворих людей в установах типуінтернатів – у 278 будинках-інтернатах мешкають48 тис. одиноких громадян. Утримання однієїособи в такій установі коштує для держави в середньому330–350 грн на місяць. З 1983 року дієсистема обслуговування вдома, створено 644 територіальнихцентри, 130 відділень соціальноїдопомоги, де щоденно надають 40 видів послугодиноким непрацездатним громадянам [9].Окрім вияву громадської ініціативи, що дужеважливо, ці неурядові організації забезпечуютьробочими місцями певні контингенти людей,надають соціально необхідні послуги багатодітним,малозабезпеченим, іншим соціальнонезахищеним категоріям громадян, зменшуючитаким чином навантаження на державний бюджет.Саме тому через ці організації бізнесовіструктури й міжнародні донори більш охоченадають кошти на здійснення в Україні соціальноважливих проектів.Фінансування діяльності громадських організаційв Україні, як і в інших цивілізованихкраїнах, базується на двох взаємодоповнювальнихпідходах [4]:1) різних формах і методах прямого фінансуванняробіт з виконання суспільно значущих програм(державні гранти, довготривалі субсидії,оплата робіт і послуг за контрактами або договорами,цільове фінансування за заявками та ін.);2) розгалуженій системі прямих і непрямих податковихпільг, що надаються громадським організаціям,а також фізичним та юридичним особам,які здійснюють грошову й матеріальнудопомогу громадським і благодійним організаціям(пільги при сплаті податків на прибуток, навласність; пільгові кредити, гарантії при наданнікредитів тощо; для фізичних осіб зменшеннясукупного дохду при оподаткуванні на суми, переданів благодійні фонди).За статистикою [9], в Україні більш як 600 тис.одиноких громадян, а обслуговується тільки50 тис. Соціальні опитування показують, що в діяльностіНДО бере участь лише 5 % населення[6]. Люди, які об'єднались у громадські організації,працюють на добровільній безоплатнійоснові. Основна причина низької активності громадянУкраїни – нерозуміння ролі та значенняНДО в розвитку громадянського суспільства. Іншіпричини пасивності – відсутність у людей досвіду,бажання й часу; необхідність виживання у кризовихекономічних умовах; негативний ефектпсевдодобровільної участі у громадських організаціях,який залишився ще з радянських часів,а також недовіра до громадських організацій таїх спроможності вирішувати соціальні проблемилюдей.Завдання органів влади – розширюватимережу обслуговування одиноких громадян,співпрацюючи з НДО, які можуть надавати соціальніпослуги. Розвиток взаємної довіри є важливимчинником майбутнього залучення недержавнихустанов до надання соціальних послуг.Консультації між органами влади та НДО можутьвключати неформальні переговори й активнуучасть населення у прийнятті рішень на місцевомурівні.Більш розвинутого й комплексного партнерстваорганів державної влади та представниківприватного сектору (таке партнерство можевключати пряме фінансування, матеріальнудопомогу, спільне надання соціальних послуг)дає змогу досягти співпраця на контрактнійоснові. Коли держава делегує права (і обов'язки)щодо реалізації певних видів діяльностів соціальній сфері (які належать до функційдержави), доцільним є соціальний контракт. Дляшвидкого і якісного надання соціальних послугнаселенню НДО мають значний потенціал ефективногоспівробітництва з державними органамишляхом розподілу завдань і забезпеченнявзаємної доповнюваності.Державний і приватний сектори можуть співпрацюватияк на центральному, так і на місцевомурівні. Обидва види партнерства маютьпевні переваги й потенціал для розвитку. Наданнясоціальних послуг на засадах партнерства намісцевому рівні є особливо важливим, оскількипередбачає краще розуміння потреб і проблеммісцевої громади та шляхів їх вирішення.Таким чином, в Україні починає виникати сукупністьмеханізмів соціальної взаємодії органіввлади й НДО при вирішенні соціально значущихзавдань, а саме: соціальний контракт; соціальнезамовлення; соціальне обслуговування; державнесоціальне спонсорство; стимулюваннясоціальної активності прямим фінансуванням;соціальне заохочення недержавних спонсорів.Водночас існує ряд проблем діяльності НДОз надання соціальних послуг у сфері соціальногозахисту, зокрема:• соціальні послуги малозахищеним верствамнаселення надаються громадськимиорганізаціями в основному на благодійнихзасадах, пряма оплата послуг неможлива;• існує державна монополія на виконання соціальнихпослуг у системі соціального захисту населенняв Україні; державні соціальні структуриВІСНИК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 2/200757