2007. – № 2

НАУКА – ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННЮВиклад основного матеріалу. За останніроки Україна пережила або переживає кризив різних сферах життєдіяльності суспільства тадержави, у тому числі в політичній, економічній,соціальній, екологічній, демографічній, енергетичнійта інших сферах. Деякі з них мають хронічнийхарактер, такі, наприклад, як демографічнакриза або наслідки катастрофи на ЧорнобильськійАЕС. Тобто протягом тривалого часу наСУНБ в умовах її формування здійснювавсяй здійснюється вплив комплексу деструктивнихфакторів. Незважаючи на загальну тенденціюзростання воєнних конфліктів у світі після розпадуВаршавського договору та РадянськогоСоюзу й утворення однополярної системи,наявність сукупності реальних та потенційнихзагроз у зовнішньополітичній і воєнній сферах,в Україні вдалося втримати стабільною ситуаціюв цих сферах.Водночас у Стратегії національної безпекиУкрани (далі – стратегія) вказується на зростаннянебезпеки ескалації «заморожених» і виникненнянових регіональних конфліктів біля кордонівУкраїни. Підтвердженням цього є загостреннявідносин між США та Росією у зв'язку з розміщеннямсистем протиракетної оборони в Польщіта Чехії й обумовлений цим можливий вихідРосії з Договору про ракети середньої та малоїдальності й Договору про скорочення звичайнихзбройних сил в Європі. Такий сценарій можемати суттєвий довгостроковий негативнийвплив на стан забезпечення національноїбезпеки України. Кожна з конфліктуючих сторінпри умові подальшої ескалації подій буде матисвій особистий геополітичний, геоекономічнийта геостратегічний погляд щодо суверенітету,територіальної цілісності й недоторканості кордонівнашої країни, її зовнішньополітичногокурсу, що найімовірніше не завжди буде збігатисяз національними інтересами України. Крімтого, розташування потужних ракетних систем,збільшення військ та озброєння біля кордонівУкраїни є само по собі загрозою, не кажучи проможливе застосування ракет (антиракет)з ядерним зарядом безпосередньо над територієюнашої країни.Ця ситуація ускладнюється незавершеністюправового оформлення (делімітації та демаркації)державного кордону з Росією та Румунією,невирішеністю конфліктів у Придністров'ї та наКавказі, проблемою базування Чорноморськогофлоту тощо.Законодавством України та стратегією середпріоритетних принципів політики національноїбезпеки визначені такі, як пріоритет договірних(мирних) засобів у розв'язанні конфліктів тавикористання в інтересах України механізмівміжнародної колективної безпеки.Згідно із цими принципами, обстановкою, щоскладається навколо України, та тенденціями їїрозвитку, у тому числі щодо неможливостінабуття нею повноправного членства в НАТО таЄС у найближчій перспективі, необхідно проаналізуватичинні механізми забезпечення національноїбезпеки у воєнній та інших сферах,насамперед такі, що визначають функціонуванняСУНБ у кризових (надзвичайних) ситуаціях,умовах воєнного та надзвичайного стану й особливогоперіоду, з метою їх удосконалення таефективного застосування.Ці механізми, обмеження та умови їх застосування,системні константи визначаються відповідноюсистемою нормативно-правових актівміжнародного та національного рівня. До складуцієї системи входять: Конституція України, Деклараціяпро державний суверенітет України,Закони України «Про основи національної безпекиУкраїни» та «Про оборону України», Воєннадоктрина України, Стратегія національної безпекиУкраїни, Меморандум про гарантії безпекив зв'язку з приєднанням України до Договорупро нерозповсюдження ядерної зброї (далі –меморандум) [6], Лісабонський протокол доДоговору про скорочення та обмеження стратегічнихнаступальних озброєнь та Договір про нерозповсюдженняядерної зброї та ін.Так, наприклад, згідно з меморандумом Росія,Великобританія та США підтверджують:• повагу незалежності та суверенітету України;• свій обов'язок щодо утримання від загрозсилою або використання її супроти територіальноїцілісності та політичної незалежності України,не використовуючи будь-які озброєнняпроти неї, окрім у цілях самооборони;• утримуватися від економічного примусу,спрямованого на підкоряння своїм особистимінтересам здійснення Україною прав, притаманнихїї суверенітету;• свій обов'язок добиватися дій Ради БезпекиООН з надання допомоги Україні, якщо вона станежертвою акту агресії або об'єктом загрозиагресії з використання ядерної зброї тощо.На думку автора, основними причинами недостатньоїефективності використання цьогомеханізму є:• недостатній статус меморандуму як документа,що має зобов'язуючий характер для дійкраїн-гарантів національної безпеки України;ВІСНИК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 2/200739