2007. – № 2

НАВЧАННЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВінтересу до цієї проблеми з літніх Олімпійськихігор 1972 року в Мюнхені [2; 3]. Там 5 вереснявідбулася подія, що вразила людей планети.Порушивши заповідь миру, в дні Олімпійськихігор, бойовики-терористи захопили в олімпійськомуселищі дев'ять заручників, вимагаючивильоту в одну із країн Близького Сходу.Співробітники поліції та спецслужби «Моссад»під час переговорів заявили, що умови терористівприйняті. Але в аеропорту їх чекали снайпери.Результат – загинули всі заручники, вбитоп'ять терористів, пілота гелікоптера і трьох поліцейських– поранено, одного – вбито. У пресіназвали цей випадок «мюнхенською м'ясорубкою».Ґрунтовне наукове опрацювання показало,що припинення злочинних дій силою – двосічназброя, якою потрібно користуватися з особливоюобережністю. Тоді ж назвали альтернативутаким силовим акціям – переговори. КерівництвоІзраїлю одним із перших усвідомило особливуроль спеціальних операцій і значення спецпідрозділіву боротьбі з терористичними групами,в тому числі і на території інших країн [4].Подальші роки підтвердили правильність такогопідходу, заснованого на уважному вивченнідинаміки терористичних проявів.Отже, на початку 70-х років представникибільшості зарубіжних спецслужб прийшли довисновку про те, що переговори з терористами,які захопили заручників, можуть попередитиздійснення тяжких злочинів, уникнути застосуваннябойових сил і силових методів. У багатьохвипадках переговори необхідні, так як терористивисувають певні вимоги до представниківвлади взамін на звільнення заручників.Проведення переговорів з терористами, якізахопили заручників, дозволяє в багатьох ситуаціяхпопередити небезпеку та здійсненнятяжких злочинів, уникнути застосування сили.Звідси їх соціальна, правова моральна цінність,у цьому їх сенс і призначення.В операціях щодо звільнення заручниківспецслужбами світу використовується широкийкомплекс спеціальних організаційних і тактичнихзаходів, правове регулювання. Серед них особливезначення має використання переговорногопроцесу як важливого засобу, що застосовуєтьсядля звільнення заручників, позитивного впливуна терористів. Але досвід таких переговорівскладається нелегко. Виховане десятиліттяминамагання якнайшвидше ліквідувати конфліктсилою, у тому числі за допомогою зброї,відсувало переговори на задній план, відводячиїм роль обманщика, а інколи й провокатора.Синдром «героїзму», що ствердився у нашійкраїні за багато років у всіх сферах суспільногожиття, що замінив тактику нормальної людськоїдіяльності, заснованої на здоровому глузді,актами екзальтованого самопожертвування,вніс серйозну деформацію в роботу для попередженняі припинення злочинів.При проведенні операцій зі звільненнямзаручників спецслужби, як правило, ставлятьпевну мету чи комплекс цілей, які намагаютьсяреалізувати у процесі ведення переговорів.Мета переговорів залежить від ситуації, мотивівзлочину, особистостей терористів і т. п. Середцілей, що ставлять перед собою співробітникиспецслужб, які беруть участь в операціях, можнавиділити наступні:• захист життя заручників;• затримання терористів;• повернення чи захист майна;• збереження життя і звільнення заручників;• звільнення приміщень та захист власності;• створення передумов для затримання таліквідації терористів;• попередження політичних і міжнароднихнаслідків здійснюваного злочину;• збереження матеріальних цінностей;• отримання подальшого розвитку злочину;• запобігання можливої розправи з заручниками;• звільнення заручників;• введення терористів в оману і відволіканняїх уваги;• отримання додаткової інформації протерористів і їх зв'язки;• здійснення на них психологічного впливудля схилення до відмови від злочинних наміріві здачі владі;• створення сприятливих умов для проведенняспеціальної операції (силової акції) із захопленнямтерористів;• пред'явлення ультиматуму цих вимогтерористам;• інші.Якщо розглядати принципи, яких дотримуютьсяспівробітники правоохоронних органівбільшості країн світу, то важливо відмітити, щоосновними принципами ведення переговорівз терористами в спецслужбах є відмова (непогодження)у видачі терористам зброї, наркотиків,алкоголю; звільненні з місць позбавленняволі спільників; заміні одного із заручників наполіцейського.Директор відділу психологічного забезпеченнядепартаменту поліції Нью-Йорка Г. Шлосер,ВІСНИК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 2/200761